Музыкальная культура в России XVI в. Основным жанром музыкальной культуры в России XVI в. было церковное пение , развитию которого сам Иван IV. В Александровой слободе существовала музыкальная школа, в которой обучали церковному пению. Тематика песен была у всех народов примерно одинакова: обрядовые, героические, лирические, шуточные произведения. Они позволяли сохранить культурные традиции и обряды того или иного народа. Музыкальные инструменты у народов различались: 1. Русские-гусли 2. Карелы-кантеле 3. Башкиры и татары-флейта, варган, смычковый курбыз. 4. Марийцы- барабан, свирель, деревянная труба. 5. Удмурты-флейта, свирель.
Скіфи - екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх кочових племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході
За 4 століття життя скіфи пізнали великий розквіт і занепад. Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки. З території сучасної України скіфи, внаслідок переселення до Криму[1] та винищення сарматами[2], зникли на рубежі IV—III ст. до н. е
Музыкальная культура в России XVI в. Основным жанром музыкальной культуры в России XVI в. было церковное пение , развитию которого сам Иван IV. В Александровой слободе существовала музыкальная школа, в которой обучали церковному пению. Тематика песен была у всех народов примерно одинакова: обрядовые, героические, лирические, шуточные произведения. Они позволяли сохранить культурные традиции и обряды того или иного народа. Музыкальные инструменты у народов различались: 1. Русские-гусли 2. Карелы-кантеле 3. Башкиры и татары-флейта, варган, смычковый курбыз. 4. Марийцы- барабан, свирель, деревянная труба. 5. Удмурты-флейта, свирель.
Скіфи - екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх кочових племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході
За 4 століття життя скіфи пізнали великий розквіт і занепад. Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки. З території сучасної України скіфи, внаслідок переселення до Криму[1] та винищення сарматами[2], зникли на рубежі IV—III ст. до н. е
Объяснение: