Заполните таблицу общественные строй и древнем египте какой деятельностью и работой занимались населением фараоны ,вельможи, ремесленники, рабы. много
Время переселения: в 1881 году между Китаем и Россией был подписан Петербургский мирный договор, по которому уйгуры и дунгане получали право в течении года переселиться на территорию Семиреченской области. То есть ответ: начало 1881 до 1884г. Можно просто в обоих написать , что с 1881 года)
Численность к 1897 году: В Казахстане проживало 56 тысяч уйгуров и 14 тысяч дунган.
Основные хозяйственные занятия:
Уйгуры активно занимались извозным ремеслом и перепродажей товаров, перевозили их из Верного в Ташкент. В городах и селениях были сильно развиты ремёсла. В начале 20 века почти половина всех уйгурских хозяйств были заняты кустарным производством. Уйгуры содержали свои мельницы, кузницы, маслобойки, а также кожевенные , овчинные и дубильные заводы. У них также были лавки, харчевни, рисовые крупотерки.
Дунгане занимались земледелием, огородничеством, мелкой торговлей , а также различными промыслами. С середины 80 годов 19 века они одними из первых в Семиречье стали практиковать рисоводство, занимались огородничеством и садоводством. Дунгане выращивали капусту, лук, чеснок, фасоль, горох, стручковый перец, баклажаны, редьку, морковь, укроп, тыкву, огурцы и другие культуры. От русских крестьян-переселенцев они переняли навыки выращивания помидоров и картофеля. Из-за нехватки пастбищных угодий скотоводство у дунган было вс видом хозяйства.
Найчастіше протестний рух селянства проявлявся у поданні скарг до державних інстанцій, масових втечах, фізичних розправах з поміщиками чи управителями їх маєтків, проявах колективної непокори тощо. Непосильний кріпосницький гніт, жорстоке поводження поміщиків, свавілля чиновників та адміністраторів – вся ця низка причин зумовлювала численні заворушення, котрі регулярно відбувалися в українському селі протягом усієї першої половини ХIX ст.
Антикріпосницька боротьба селянства характеризувалася широким спектром різноманітних проявів. Найчастіше кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували реманент, вбивали поміщиків, їхніх управителів чи прикажчиків, відмовлялися виконувати панщину та розпорядження поміщиків, нерідко чинили збройний опір адміністрації маєтків, місцевим урядовцям і навіть урядовим військам. Всі ці форми боротьби проявлялись, як правило, у взаємозв’язку. Так, типовим було, коли, подавши скаргу, кріпаки очікували її розгляду в державних органах не виконували у цей час панщини, а внаслідок вжитих до них властями і поміщиками репресивних заходів вдавалися до відкритих форм опору. Підпали поміщицьких садиб і розправи над поміщиками часто супроводжувалися втечами їх учасників. Рятуючись від жорстокої кари, вони залишали свої оселі і тікали у віддалені та слабо заселені місцевості.
Время переселения: в 1881 году между Китаем и Россией был подписан Петербургский мирный договор, по которому уйгуры и дунгане получали право в течении года переселиться на территорию Семиреченской области. То есть ответ: начало 1881 до 1884г. Можно просто в обоих написать , что с 1881 года)
Численность к 1897 году: В Казахстане проживало 56 тысяч уйгуров и 14 тысяч дунган.
Основные хозяйственные занятия:
Уйгуры активно занимались извозным ремеслом и перепродажей товаров, перевозили их из Верного в Ташкент. В городах и селениях были сильно развиты ремёсла. В начале 20 века почти половина всех уйгурских хозяйств были заняты кустарным производством. Уйгуры содержали свои мельницы, кузницы, маслобойки, а также кожевенные , овчинные и дубильные заводы. У них также были лавки, харчевни, рисовые крупотерки.
Дунгане занимались земледелием, огородничеством, мелкой торговлей , а также различными промыслами. С середины 80 годов 19 века они одними из первых в Семиречье стали практиковать рисоводство, занимались огородничеством и садоводством. Дунгане выращивали капусту, лук, чеснок, фасоль, горох, стручковый перец, баклажаны, редьку, морковь, укроп, тыкву, огурцы и другие культуры. От русских крестьян-переселенцев они переняли навыки выращивания помидоров и картофеля. Из-за нехватки пастбищных угодий скотоводство у дунган было вс видом хозяйства.
Найчастіше протестний рух селянства проявлявся у поданні скарг до державних інстанцій, масових втечах, фізичних розправах з поміщиками чи управителями їх маєтків, проявах колективної непокори тощо. Непосильний кріпосницький гніт, жорстоке поводження поміщиків, свавілля чиновників та адміністраторів – вся ця низка причин зумовлювала численні заворушення, котрі регулярно відбувалися в українському селі протягом усієї першої половини ХIX ст.
Антикріпосницька боротьба селянства характеризувалася широким спектром різноманітних проявів. Найчастіше кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували реманент, вбивали поміщиків, їхніх управителів чи прикажчиків, відмовлялися виконувати панщину та розпорядження поміщиків, нерідко чинили збройний опір адміністрації маєтків, місцевим урядовцям і навіть урядовим військам. Всі ці форми боротьби проявлялись, як правило, у взаємозв’язку. Так, типовим було, коли, подавши скаргу, кріпаки очікували її розгляду в державних органах не виконували у цей час панщини, а внаслідок вжитих до них властями і поміщиками репресивних заходів вдавалися до відкритих форм опору. Підпали поміщицьких садиб і розправи над поміщиками часто супроводжувалися втечами їх учасників. Рятуючись від жорстокої кари, вони залишали свої оселі і тікали у віддалені та слабо заселені місцевості.
Объяснение: