Закончите предложения. 1. Гунны разделились на две части, южных и северных гуннов, потому что 2. Гунны двинулись на запад, потому что 3. Шаньюй обладал неограниченной властью, потому что 4. Переселение гуннов на Запад стало началом процесса миграции народов, и вестного в истории как «Великое переселение народов», потому что ... 5. Гунны за 200 лет покорили половину Европы, потому что 6. Катaлaунское сражение получило название «Битва народов», потому что 7. После смерти Аттилы начался процесс распада империи Западных гуннов, пото му что ... .
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Япония была едва ли не единственной страной Востока, в чьем развитии период колониализма совпал не с состоянием общего, порой весьма острого внутреннего кризиса, а, наоборот, с моментом бурного внутриполитического подъема, связанного с преодолением кризисных тенденций в ходе так называемой реставрации Мэйдзи и последовавшей за тем серии важных конструктивных реформ. В те самые десятилетия, когда в одних странах Востока на передний план вышла клерикальная реакция, в других одряхлевшие династии не были в состоянии дать должный отпор колонизаторам, а в третьих политическая администрация, как и экономика, оказались под контролем иностранцев, японцы практически безо всякого заметного вмешательства извне, но с привлечением необходимых для быстрой модернизации страны заимствований наращивали темпы экономического роста, модернизировали принципы и методы промышленного производства, энергично и умело добивались необходимых для этого нововведений в политических институтах, правовых нормах, в сфере гражданских свобод, образования, культуры и т. д. Причем все это происходило без радикальной ломки устоявшихся традиций, без болезненного отказа от привычного образа жизни, но на основе гармонического усвоения и логической трансформации принципов и ценностей благотворного синтеза своего и чужого, старого и нового. В этом отношении Япония оказалась уникальным феноменом Востока, и эту уникальность она продолжает демонстрировать в наши дни. Серия реформ 1872–1873 гг. привели к энергичной трансформации японского общества и пробудили к жизни новые социальные и экономические силы, в свою очередь требовавшие для оптимизации условий своей деятельности новых преобразований. Провозглашение и реализация демократических нрав и свобод открывало путь для быстрого развития японского капитализма, развязывало руки молодой японской буржуазии, но необычно быстрые для отсталой восточной страны темпы ее социальной, экономической и политической трансформации во многом оплачивались страданиями простых людей – крестьян, лишавшихся земли и шедших в города, рабочих, которых нещадно и порой бесконтрольно эксплуатировали. Но это было нормой для всех стран раннего развивающегося капитализма – и рабочий день, длившийся 12–14 часов, и нищенские условия существования, и бесправие, и даже плетки надсмотрщиков и десятских. Японию не миновала эта доля, хотя преимуществом ее было то, что она этот путь довольно быстро, чему в частности, раннее развитие рабочего движения, появление профсоюзов. Но главное, что сыграло свою роль, – это культивирование патерналистских традиций, стремление предпринимателей наладить прямой контакт со своими рабочими на началах гармонии труда и капитала. Вначале весьма слабые, эти попытки в дальнейшем, с ростом уровня благосостояния страны и народа, стали реализовываться все успешнее, пока не достигли оптимального характера, каким отличаются взаимоотношения труда и капитала в Японии в наши дни. Ведь далеко не случайно бурно развивающаяся капиталистическая Япония вот уже на протяжении ряда десятилетий практически не знает мощных забастовок, подобных тем, что время от времени сотрясали ведущие капиталистические страны Европы и Америки.
Липнева революція.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Серия реформ 1872–1873 гг. привели к энергичной трансформации японского общества и пробудили к жизни новые социальные и экономические силы, в свою очередь требовавшие для оптимизации условий своей деятельности новых преобразований. Провозглашение и реализация демократических нрав и свобод открывало путь для быстрого развития японского капитализма, развязывало руки молодой японской буржуазии, но необычно быстрые для отсталой восточной страны темпы ее социальной, экономической и политической трансформации во многом оплачивались страданиями простых людей – крестьян, лишавшихся земли и шедших в города, рабочих, которых нещадно и порой бесконтрольно эксплуатировали. Но это было нормой для всех стран раннего развивающегося капитализма – и рабочий день, длившийся 12–14 часов, и нищенские условия существования, и бесправие, и даже плетки надсмотрщиков и десятских. Японию не миновала эта доля, хотя преимуществом ее было то, что она этот путь довольно быстро, чему в частности, раннее развитие рабочего движения, появление профсоюзов. Но главное, что сыграло свою роль, – это культивирование патерналистских традиций, стремление предпринимателей наладить прямой контакт со своими рабочими на началах гармонии труда и капитала. Вначале весьма слабые, эти попытки в дальнейшем, с ростом уровня благосостояния страны и народа, стали реализовываться все успешнее, пока не достигли оптимального характера, каким отличаются взаимоотношения труда и капитала в Японии в наши дни. Ведь далеко не случайно бурно развивающаяся капиталистическая Япония вот уже на протяжении ряда десятилетий практически не знает мощных забастовок, подобных тем, что время от времени сотрясали ведущие капиталистические страны Европы и Америки.