Задание:
Характеризуя судьбу потомков запорожских казаков в XIX в., Исследователи называли их "Двумя ветвями срубленного дерева" Объясните, как вы понимаете это выражение.
Приведите факты, свидетельствующие, что правительства Российской и Османской империи использовали потомки запорожцев в своих интересах.

На початку XX ст. змінилося співвідношення сил на міжнародній арені. Розподіл сфер впливу, колоній, ринків збуту, що сфор¬мувався ще у XIX ст., не задовольняв найбільші імперіалі¬стичні держави. На початку XX ст. загострилися міжнаціональні та соціальні конфлікти. Крім того, розвиток мілітаризму спричинив створення нових, могутніших видів озброєння та засобів знищення людей. Він охопив усі сфери діяльності: економіку, політику, науку, ідеологію й тін.

Отже, усі держави воюючих блоків вели несправедли¬ву, загарбницьку війну. Кожна з держав домагалася досяг¬нення тільки своїх власних цілей за рахунок інших країн.
Німеччина розраховувала покласти край пануван¬ню Англії на морі, захопити колонії та ринки збуту інших європейських держав. Вона мала намір загарбати північно-східні райони Франції та Прибалтику, Крим, Приазов'я, Кавказ, що належали до Росії.

Австро-Угорщина планувала захопити Сербію, зміцнити своє панування на Балканах, відібрати у Росії частину Польщі, Поділля й Волинь.

Туреччина, яка вступила у війну на боці Німеччини восени 1914 p., мріяла захопити російське Закавказзя й поновити свій вплив на Балканах.

Англія прагнула зберегти своє панування на морі, не втратити колонії. За вдалого розвитку подій вона охо¬че відібрала б у Туреччини Месопотамію й частину Ара¬війського півострова.
Франція сподівалася повернути собі Ельзас та Ло¬тарингію, втрачені ще в ході франко-пруської війни, за¬хопити лівий берег Рейну й Саарський вугільний басейн.

Царська Росія ставила на меті збереження свого впливу на Балканському півострові, оволодіння чорно¬морськими протоками Босфор та Дарданелли.

Японія, оголосивши війну Німеччині 23 серпня 1914р., мала намір захопити території в Китаї та остро¬ви у Тихому океані.

Василий Юрьевич Косой, князь Звенигородский (1421 - 1448), старший из троих сыновей Юрия Дмитриевича , князя Галицкого. Василий Косой начинает упоминаться в летописях с 1433 г. В этом году, вместе с братом своим Димитрием Шемякой , он пировал в Москве на свадьбе великого князя Василия , на которой разыгралась известная сцена из-за пояса. Оскорбленные Юрьевичи немедленно ушли к отцу в Галич; по дороге они "пограбиша Ярославль и казны всех князей разграбиша". В том же году Косой участвовал в битве отца своего с великим князем на берегу реки Клязьмы. По занятии Юрием Москвы, народ стал перебегать к великому князю Василию в Коломну, данную ему Юрием по совету боярина Морозова. Юрьевичи убили этого боярина, считая его виновником неблагоприятного для них оборота дел, и бежали в Кострому. Между тем отец их примирился с Василием, уступив ему Москву и обещавшись не принимать к себе двух старших сыновей своих и не им. В происшедшей затем на берегу реки Куси битве Юрьевичи взяли верх, а в 1434 г. великий князь разорил Галич за то, что - в противность договору - войска Юрия участвовали в битве при реке Кусиш