Пе́рший хресто́вий похі́д (1096—1099) — військова експедиція християнської Європи, яка ставила за мету відвоювати Святу землю, захоплену мусульманами у Леванті, результатом якої стало звільнення Святого Міста Єрусалим у 1099 році. Похід ініціював у листопаді 1095 папа Урбан II у відповідь на заклик візантійського імператора Олексія I Комніна до в боротьбі проти вторгнення армії Сельджуків з Анатолії. Невдовзі, після початку головною метою кампанії стало повернення під християнську владу Святого міста Єрусалим та Святої Землі, а також визволення східних християн з-під ісламського панування.
Особиста безпека в кримінальних законах Ярослава оцінювалася дуже високо. Тому в одній з перших статей закону так і йдеться: «Хто вб’є людину, тому родичі вбитого мстяться за смерть смертю». У тому випадку, якщо в убитого не виявиться месників, то з убивці стягують до скарбниці гроші в таких розмірах: за голову боярина князівського або громадянина іменитого, або наближеного до князівського двору — 80 гривень, тобто подвійну виру; за князівського отрока, повора, конюха, купця та ін., тобто за будь-яку вільну людину (варязького племені) або слов’янина — 40 гривень, тобто одну виру; а за вбивство дружини — 20 гривень, тобто піввири; за вбивство сільського старости, ремісника і за годувальницю — 12 гривень; за простого холопа боярського і людського — 5 гривень і, нарешті, за раба — 6 гривень, і понад те до скарбниці 12 гривень данини або пені. При цьому слід зауважити, що 1 гривна тоді цінилася дуже високо, так, за 1 гривну можна було купити 20 баранів або одного робочого вола.
Пе́рший хресто́вий похі́д (1096—1099) — військова експедиція християнської Європи, яка ставила за мету відвоювати Святу землю, захоплену мусульманами у Леванті, результатом якої стало звільнення Святого Міста Єрусалим у 1099 році. Похід ініціював у листопаді 1095 папа Урбан II у відповідь на заклик візантійського імператора Олексія I Комніна до в боротьбі проти вторгнення армії Сельджуків з Анатолії. Невдовзі, після початку головною метою кампанії стало повернення під християнську владу Святого міста Єрусалим та Святої Землі, а також визволення східних християн з-під ісламського панування.
Особиста безпека в кримінальних законах Ярослава оцінювалася дуже високо. Тому в одній з перших статей закону так і йдеться: «Хто вб’є людину, тому родичі вбитого мстяться за смерть смертю». У тому випадку, якщо в убитого не виявиться месників, то з убивці стягують до скарбниці гроші в таких розмірах: за голову боярина князівського або громадянина іменитого, або наближеного до князівського двору — 80 гривень, тобто подвійну виру; за князівського отрока, повора, конюха, купця та ін., тобто за будь-яку вільну людину (варязького племені) або слов’янина — 40 гривень, тобто одну виру; а за вбивство дружини — 20 гривень, тобто піввири; за вбивство сільського старости, ремісника і за годувальницю — 12 гривень; за простого холопа боярського і людського — 5 гривень і, нарешті, за раба — 6 гривень, і понад те до скарбниці 12 гривень данини або пені. При цьому слід зауважити, що 1 гривна тоді цінилася дуже високо, так, за 1 гривну можна було купити 20 баранів або одного робочого вола.