Задание 3. Приведите в соответствие цифры и буквы: (5б)
1. Рабочие
2. Сельские труженики
3. Дети
4. Женщины
5. Депортированные народы
А.Из них были сформированы так называемые трудовые армии
В.Во второй половине дня трудились собирать урожай
С.Были переведены на карточную систему оплаты труда.
Д.Работая сверхурочно, ставили мировые рекорды по выращиванию зерна
Е.Трудились на заводах в большей степени в качестве токарей, шлифовщиков.
В середине ХIХ века в России и Японии началось проведение комплекса реформ, направленных на серьезную модернизацию социально-политического и экономического устройства. Российские «великие реформы» и японские преобразования Мэйдзи объединяла общая цель на их основе ликвидировать отставание от стран Запада с тем, чтобы обеспечить собственную безопасность и возможность активно участвовать в процессах по переустройству мирового порядка в эпоху капитализма. И в России, и в Японии многие реформы имели сходный или совпадающий характер. На содержание реформ значительное влияние оказал европейский опыт государственного и общественного управления. Вместе с тем, японское общество в большей степени, чем русское было готово к восприятию реформ по западному образцу. Процесс модернизации вызвал в обеих странах противодействие, причем в России более жесткое, чем в Японии, в обеих странах остро стоял во о сохранении национальной идентичности в процессе при к новым реалиям политического, экономического и социального развития. За три десятилетия эпохи Мэйдзи в Японии был создан конституционный строй, проведена индустриализация, внедрены капиталистические отношения, реформирована социальная структура. Хотя в России реформы носили менее радикальный характер, российское общество также претерпело серьезнейшие изменения, Россия вышла на траекторию поступательного развития по капиталистическому пути. В России противодействие реформам со стороны помещиков, дворянства, знати привело к тому, что конституция не была принята, самодержавная власть не была ограничена, реформы носили половинчатый характер и все это создало предпосылки для революционного взрыва в 1905 г.
У зарубіжній пресі дуже важко відшукати матеріал, у якому економіки Індії та Китаю аналізувалися б окремо, а не в протиставленні. Мимоволі на думку спадає мудре слівце «дербі». Цим «кінським» терміном футбольні вболівальники позначають безкомпромісні дуелі, що відбуваються на змаганнях високого рангу між представниками одного й того самого регіону. Сам факт, що в цьому разі світову економічну першість оспорюють найближчі сусіди, поглиблюється не лише схожістю за багатьма параметрами, а й корінними відмінностями економічних моделей, вибраних азіатськими гігантами. Унікальними є також переваги й недоліки їхніх економік.
Китай та Індія, що стрімко зростають в економічному й демографічному сенсі, але при цьому залишаються поки що дуже бідними країнами, ось уже кілька років є об’єктом пильної уваги як експертів, так і журналістів. Пересічний обиватель має дуже чітке уявлення про темпи зростання китайської економіки, які впродовж останніх 25 років уперто тримаються біля позначки 10% приросту ВВП на рік, а також про основну рушійну силу цього безпрецедентного зростання — лавину дешевого китайського експорту, який буквально затопив увесь світ. А ось із успіхами індійської економіки мало хто обізнаний. Тамтешні досягнення в основному стосуються сфери обслуговування, переважно в галузі високих технологій. Користувачі кол-центрів із Західної Європи чи Північної Америки можуть і не підозрювати, що оператор, який відповідає на їхній дзвінок, сидить у далекому Делі. І там-таки розроблено чимало новітніх комп’ютерних «наворотів». Нинішні усереднені 6% приросту індійського ВВП теж мають блідий вигляд на тлі сусідських «драконівських» темпів, хоча і є предметом заздрощів для більшості країн світу.