Задание № 2: Используя исторические знания и материал параграфов 2, 3 (учебник История России 10 класс), докажите, что к концу февраля 1917 года в России сложилась революционная ситуация. Порядок ответа на вопрос:
1. «Кризис верхов» (факты, доказывающие наличие данного признака)
2. Обострение выше обычного нужды и бедствий народных масс (факты, доказывающие наличие данного признака)
3. Повышение выше обычного революционной активности народных масс (факты, доказывающие наличие данного признака)
4.
Задание № 3: Дайте развернутый ответ на вопрос (используем материал пункта № 3 на стр. 21-22 и иные источники информации): Что, на ваш взгляд, историки вкладывают в понятие «распутинщина»? Многие историки появление Григория Распутина при царском дворе прямо относят к одной из причин февральской революции. Как вы думаете, почему?
Гайдамаччина – соціальний рух на Правобережжі у ХVІІІ столітті. Причина повстання полягає в тому, що народні маси, серед яких ще жили традиції козацької волі, не хотіли коритися владі панів і зі зброєю в руках виступали проти поневолення. Учасниками гайдамаччини були переважно незаможні селяни, наймані робітники, дрібна шляхта й нижче духовенство. Гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, несподівані напади і стрімкі рейди на панські маєтки. Перший вибух гайдамацького повстання стався в 1734 р., коли російська армія разом з козацькими полками увійшла на Правобережжя, щоб підтримати кандидатуру Августа ІІІ на польську корону. Влітку 1734 р. на престол у Польщі сів ставленик Росії Август ІІІ, і на прохання польських магнатів російське військо легко розбило повстанців. В 1750 р. гайдамацький рух спалахнув з новою силою, проте неспроможність створити цілісну організацію, а також відсутність плану дій спричинили поразку повстання.
Коліївщина – найвідоміший виступ гайдамаків 1768 року. Основною його силою було селянство. Це повстання спричинили декілька факторів:
По-перше, в південній Київщині, де зародилась Коліївщина, селяни довше користувались свободою від панських повинностей (ця територія була заселена пізніше від інших частин Правобережжя).
По-друге, панське господарство переживало складні часи перенесення збіжжевих ринків з-над Балтики до Чорного моря.
По-третє, значний вплив на селян мала близькість вільного Запоріжжя.
По-четверте, на півдні Київщини загострилися релігійнісуперечності.
На оборону Православної Церкви стала російська царицяКатерина ІІ. Саме тоді польська шляхта, вороже настроєна до Росії, організувала конфедерацію в м. Барі (містечко на Вінниччині). В цей момент гайдамаки підняли повстання, розраховуючи на російську до Відомими гайдамацькими ватажками стали Максим Залізняк та Іван Гонта. Здобувши Умань, вони вчинили жорстоку різанину панів, євреїв, католицького духовенства. Гайдамацький рух набрав великих розмірів, але зорганізувати повстанців в одну армію не пощастило. З іншого боку, Росія не виправдала надій. Генерал Кречетніков, йдучи на до повстанцям, спочатку ніби виявляв прихильність до них, але потім за завданням Катерини ІІ наказав заарештувати ватажків і віддати їх польському судові. Гонту було піддано тортурам і покарано смертю, а Залізняка заслано в Сибір.
Причинами поразки було те, що царизм вів двозначну політику щодо соціальних рухів на Правобережжі. З одного боку, він бачив у гайдамацькому русі процес дестабілізації та ослаблення Польщі, з іншого – боявся, щоб народний виступ не перекинувся на Лівобережну Україну. Коліївщина (від слів «кіл», «колоти», «колій») була стихійним і погано організованим повстанням. Але об’єктивно вона сприяла возз’єднанню Правобережної України з Лівобережною, що відбулося в кінці XVIII ст. Гайдамацький рух мав великий вплив на піднесення національно-визвольного руху в Галичині.
Опришківство – визвольний рух у Галичині, який розпочався вже у ХVІ столітті і був викликаний посиленням експлуатаціїселянства й національного гніту. Опришки використовували методи партизанської боротьби, діяли невеликими загонами, користувалися масовою підтримкою населення. Найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 30-ті – 40-ві роки ХVІІІ ст. під проводом Олекси Довбуша (загинув 1745 р.). Згодом опришківський рух очолювали І. Бойчук, В. Баюрак, П. Орфенюк.
Отже, опришківство було невід’ємною течією національно-визвольного руху всього народу, підточувало підвалини кріпосницького ладу, мало антипольське, антишляхетське спрямування.
Представлена общая методика измерения различий региональных рынков труда, включая интегральный коэффициент, показатели эластичности, корреляцию связей между показателями напряженности на рынке труда и действием факторов. Определены типы регионов по уровню региональной дифференциации и уровню развития индустриальной и постиндустриальной экономики. Обоснованы различия в реакции региональных рынков труда на изменение расходов государственного бюджета. Произведено ранжирование регионов по показателям состояния рынка труда. Предложен общий показатель региональной дифференциации рынка труда. Подсчитан показатель ранговой корреляции Спирмена для оценки влияния экономических и демографических факторов на региональную напряженность рынка труда. Рассчитаны показатели эластичности ВРП и эластичности государственных расходов в зависимости от изменения численности безработных. Посредством корреляционного анализа проверены связи между показателями. Показана различная эластичность валового регионального продукта в зависимости от изменения численности безработных. Кроме того, рассмотрены миграционные потоки, формирующиеся в основном по направлению «периферия центр» (в Москву). Доказано, что более высокий показатель мобильности у представителей тех профессиональных групп, которые не требуют длительной подготовки и значительных вложений средств. Выводы. Сделан вывод о необходимости разграничительного подхода к государственному регулированию рынка труда в зависимости от типа региона. Для депрессивных территорий рекомендована прямая в виде субвенций, в остальных регионах предложено создавать условия для развития малого и среднего бизнеса и оказывать налоговую поддержку.
Объяснение: