За характеристикою досягнень музичного і театрального мистецтва
спробуйте визначити назву стилю.
2. Камерна музика: зародження нових жанрів фортепіанної мі-
ніатюри (експромт, фантазія); симфонічна музика: поява про-
грамних симфонічних творів (програмна увертюра), розширен-
ня груп оркестру (духові, арфа); реформація опери: відмова від
арій, дуетів, ансамблів з хорами, поява великих наскрізних во-
кально-симфонічних сцен, драматичних монологів, діалогів; во-
кальна музика: вокальні цикли пісень, романси, балади.
3. Зображення сценічних персонажів близькими до реального жит-
тя, з реалістичною режисурою і постановкою; основи театру за-
кладені ще античними греками та в епоху Середньовіччя, голов-
на філософська сутність предмети видимого світу існують
незалежно від людського пізнання.
4. Головним предметом сценічного мистецтва є людина, її душев-
ний світ; набули поширення жива розмовна мова, стрімкий емо-
ційний жест акторів, позбавлений навмисної балетної округло-
сті і благородної величі; відмова від єдності, часу, місця й дії,
пишних декорацій, декламацій та наспівів.
2. Музичний жанр (фр. genre — рід, вид, тип, манера) — багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо). Поняття музичного жанру відображає основну проблему музикознавства і музичної естетики — взаємозв'язок між позамузичними факторами творчості з її суто музичними характеристиками. Музичний жанр є одним із найважливіших засобів художнього ототожнення