Причини занепаду Риму В 475р канула в небуття Західна Римська імперія, що ж стало причиною занепаду такої могутньої держави??Я назву вам декілька причин її занепаду. Ще з Римської республіки прослідковується завоювання Римом інший народів, країн. Гноблення народів, продаж їх в рабство зробили свій внесок в розвал імперії. Не посильні контрибуції та багато інших гноблюючих факторів. Вже на 3ст н.е Рим досяг величезних розмірів від Західної Європи до Азії, але з часом територія Римської імперії почала ставати все менше і менше, перш за все через заселення її кочівниками які не хотіли коритися Риму. Так на кінець 4ст та початок 5ст територія Римської імперії зменшилася в декілька разів, якщо не дивитися на Східну Римську імперію(Візантію). В 4-5ст Рим втратив домінуючи позиції на військовій та міжнародній арені, багато народів перестали коритися Риму і отримали незалежність. Також варто підкреслити те що Рим не хотів іти не на які компроміси для поневолений народів(що могло значно покращити ситуацію). Союзи з готами,вандалами та іншими кочівниками були не вдалі, вони час від часу зраджували Рим, що значно похитувало становище Риму. Прослідковується внутрішня не стабільність в імперії. І останньою крапкою в занепаді і остаточній ліквідації Римської імперії була навала гунів, яким не вистачало землі для худоби, і вони більш за все прагнули володіти великим Римом. Отже розглянувши ряд факторів ми приходимо до висновку, що занепад Риму був передбачений всією історію, і багатьма внутрішніми та зовнішніми факторами.
Джордж Вашингтон (1732—1799) по сей день остается одним из самых почитаемых персонажей американской истории, причем не только в США, но и далеко за их пределами. Кроме понятных формальных оснований для этого (главнокомандующий Континентальной армией, первый президент) в личности Вашингтона можно усмотреть несколько примечательных черт, которые позволяют считать его по-настоящему великим государственным деятелем.
Прежде всего, следует понимать, что ни как главнокомандующий, ни как президент Вашингтон не проявил себя безусловным триумфатором или выдающимся реформатором. В его военной карьере сокрушительных поражений было гораздо больше, чем великих побед. Находясь на президентском посту, Вашингтон больше внимания уделял этикету и поддержанию своего статуса, чем практической политике, отданной на откуп другим членам правительства, прежде всего Александру Гамильтону и Томасу Джефферсону.
Пример Вашингтона показывает, что путь к славе совсем не обязательно лежит через победы или великие реформы. Не менее важной, и достойной благодарности современников и потомков, оказывается стойкость на грани поражения, проявление воли в ситуации, когда дело кажется безнадежно проигранным. Именно этим прославился главнокомандующий Континентальной армией в годы Войны за независимость. В сфере политики, уникальной чертой Вашингтона было владение искусством компромисса, отказ от широко распространенной практики “разделяй и властвуй”. Вместо стравливания политических оппонентов, первый президент неизменно призывал представителей складывающихся оппозиционных партий к диалогу и примирению. Ну и наконец, решение не выдвигаться на третий президентский срок (в 1796 году Конституция США не накладывала на это прямого запрета), воспринятое как сознательный отказ от высшей власти ради общественного блага, снискало Вашингтону поистине всемирную славу на столетия вперед.
В 475р канула в небуття Західна Римська імперія, що ж стало причиною занепаду такої могутньої держави??Я назву вам декілька причин її занепаду.
Ще з Римської республіки прослідковується завоювання Римом інший народів, країн. Гноблення народів, продаж їх в рабство зробили свій внесок в розвал імперії. Не посильні контрибуції та багато інших гноблюючих факторів. Вже на 3ст н.е Рим досяг величезних розмірів від Західної Європи до Азії, але з часом територія Римської імперії почала ставати все менше і менше, перш за все через заселення її кочівниками які не хотіли коритися Риму. Так на кінець 4ст та початок 5ст територія Римської імперії зменшилася в декілька разів, якщо не дивитися на Східну Римську імперію(Візантію). В 4-5ст Рим втратив домінуючи позиції на військовій та міжнародній арені, багато народів перестали коритися Риму і отримали незалежність. Також варто підкреслити те що Рим не хотів іти не на які компроміси для поневолений народів(що могло значно покращити ситуацію). Союзи з готами,вандалами та іншими кочівниками були не вдалі, вони час від часу зраджували Рим, що значно похитувало становище Риму. Прослідковується внутрішня не стабільність в імперії. І останньою крапкою в занепаді і остаточній ліквідації Римської імперії була навала гунів, яким не вистачало землі для худоби, і вони більш за все прагнули володіти великим Римом.
Отже розглянувши ряд факторів ми приходимо до висновку, що занепад Риму був передбачений всією історію, і багатьма внутрішніми та зовнішніми факторами.
Джордж Вашингтон (1732—1799) по сей день остается одним из самых почитаемых персонажей американской истории, причем не только в США, но и далеко за их пределами. Кроме понятных формальных оснований для этого (главнокомандующий Континентальной армией, первый президент) в личности Вашингтона можно усмотреть несколько примечательных черт, которые позволяют считать его по-настоящему великим государственным деятелем.
Прежде всего, следует понимать, что ни как главнокомандующий, ни как президент Вашингтон не проявил себя безусловным триумфатором или выдающимся реформатором. В его военной карьере сокрушительных поражений было гораздо больше, чем великих побед. Находясь на президентском посту, Вашингтон больше внимания уделял этикету и поддержанию своего статуса, чем практической политике, отданной на откуп другим членам правительства, прежде всего Александру Гамильтону и Томасу Джефферсону.
Пример Вашингтона показывает, что путь к славе совсем не обязательно лежит через победы или великие реформы. Не менее важной, и достойной благодарности современников и потомков, оказывается стойкость на грани поражения, проявление воли в ситуации, когда дело кажется безнадежно проигранным. Именно этим прославился главнокомандующий Континентальной армией в годы Войны за независимость. В сфере политики, уникальной чертой Вашингтона было владение искусством компромисса, отказ от широко распространенной практики “разделяй и властвуй”. Вместо стравливания политических оппонентов, первый президент неизменно призывал представителей складывающихся оппозиционных партий к диалогу и примирению. Ну и наконец, решение не выдвигаться на третий президентский срок (в 1796 году Конституция США не накладывала на это прямого запрета), воспринятое как сознательный отказ от высшей власти ради общественного блага, снискало Вашингтону поистине всемирную славу на столетия вперед.
Объяснение: