Із листа Кассія до Руфа (кінець I ст. н. е.)
Ти запитуєш мене щодо бенкету, який плануєш улаштувати для своїх друзів. Хоча Цицерон і стверджує, що «найменш почесними є професії продавця риби, м'ясника, кухаря та того, хто готує соуси», я з великою повагою ставлюся до людей, які вміють гарно прийняти гостей та подати їм найкращі страви. На думку поета Ювенала, на бенкеті, вартому такої назви, мають бути присутні «величезний омар зі спаржею, корсиканська барабуля, найкраща мінога, яку тільки може запропонувати Сицилія, гусяча печінка, каплун (спеціально відгодований півень), розміром із будинок, гарно засмажений кабан, трюфелі і яблука». Замість усього переліченого я віддаю перевагу вишуканій їжі, яку пропонує Апцій у своїй кулінарній книзі. Ти можеш знайти її в обох громадських бібліотеках, заснованих імператором Августом.
Хто ж не буде приємно вражений, побачивши на столі такі страви:
Закуска
Солона риба і яйця.
Фаршироване порося.
Шматочки мізків, зварені в молоці з яйцями.
Варені опеньки із соусом і приправлені перцем, приготовленим на риб'ячому жирі.
Ведмежатина з прянощами в меду й соусі з олії та яєць.
Гаряче
Лань, засмажена в цибульному соусі.
Єрихонські фініки, виноград, олія і мед.
Страус у солодкому соусі.
Горлиця, зварена разом із власним пір'ям.
Смажений папуга.
Млинці, фаршировані м'ясом поросяти та голубів.
Окіст у тісті з інжиром і лавровим листям, политий медом.
Солодке
Асорті з кондитерських виробів із трояндами.
Очищені фініки, фаршировані горіхами й кедровими горішками, смажені в меду.
Теплі африканські тістечка із солодким вином і медом.
Запитання
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Підручник з Всесвітньої історії. Історії України. 6 клас. Гісем - Нова програма
Практична робота
Повсякденне життя римлян за часів Імперії
ПРИГАДАЙТЕ
1. Чому Римська республіка опинилася у стані кризи? До чого це призвело?
2. Завдяки чому жителі Рима почали жити в розкоші?
1. Загальні риси. Життя римлян дуже змінилося за часів Імперії. Через приплив багатств із пограбованих провінцій жителі Рима витрачали величезні кошти на розваги та предмети розкоші. Працювати було невигідно. Більшість товарів, а найголовніше — зерно, задешево поставляли з провінцій. Рим був наповнений плебсом, який вимагав «хліба й видовищ». Безкоштовні роздачі хліба, грошей і циркові вистави позбавляли плебеїв бажання й потреби працювати.
2. Бенкет. Бенкети влаштовували ввечері. На них за музик, які розважали гостей. Гості виголошували тости на честь господаря. Слуга наливав гостям у кубки сильно розведене з водою вино. Пити вино нерозведеним вважалося варварством. Їли лежачи, їжу брали руками.
Колізей у Римі. Сучасний вигляд.
Із листа Кассія до Руфа (кінець I ст. н. е.)
Ти запитуєш мене щодо бенкету, який плануєш улаштувати для своїх друзів. Хоча Цицерон і стверджує, що «найменш почесними є професії продавця риби, м'ясника, кухаря та того, хто готує соуси», я з великою повагою ставлюся до людей, які вміють гарно прийняти гостей та подати їм найкращі страви. На думку поета Ювенала, на бенкеті, вартому такої назви, мають бути присутні «величезний омар зі спаржею, корсиканська барабуля, найкраща мінога, яку тільки може запропонувати Сицилія, гусяча печінка, каплун (спеціально відгодований півень), розміром із будинок, гарно засмажений кабан, трюфелі і яблука». Замість усього переліченого я віддаю перевагу вишуканій їжі, яку пропонує Апцій у своїй кулінарній книзі. Ти можеш знайти її в обох громадських бібліотеках, заснованих імператором Августом.
Хто ж не буде приємно вражений, побачивши на столі такі страви:
Закуска
Солона риба і яйця.
Фаршироване порося.
Шматочки мізків, зварені в молоці з яйцями.
Варені опеньки із соусом і приправлені перцем, приготовленим на риб'ячому жирі.
Ведмежатина з прянощами в меду й соусі з олії та яєць.
Гаряче
Лань, засмажена в цибульному соусі.
Єрихонські фініки, виноград, олія і мед.
Страус у солодкому соусі.
Горлиця, зварена разом із власним пір'ям.
Смажений папуга.
Млинці, фаршировані м'ясом поросяти та голубів.
Окіст у тісті з інжиром і лавровим листям, политий медом.
Солодке
Асорті з кондитерських виробів із трояндами.
Очищені фініки, фаршировані горіхами й кедровими горішками, смажені в меду.
Теплі африканські тістечка із солодким вином і медом.
Вечеря заможних римлян. Сучасний малюнок.
1) Ім'я якого правителя Риму згадується в листі?
2) Які професії згадано в листі? Який із цього можна зробити висновок?
3) Який основний підсолоджувач називає Кассій?
4) Які страви пропонує Ювенал, а які — сам Кассій? У чому, на вашу думку, полягає різниця між вишуканим і невишуканим бенкетами?
5) Назвіть регіони, із яких походять складові перелічених у листі страв: риба, папуга, страус, ведмежатина, інжир, фініки, трюфелі, кедрові горішки, перець (пряність). Про що це може свідчити?
техническая и общественная
. Наличие у купцов и предпринимателей денежных средств на строительство фабрик с применением машин.
60 гг. XVIII в. - начало промышленного переворота в Англии. Промышленный переворот- переход от мануфактурного к машинному, фабрично-заводскому производству с использованием наемной рабочей силы. Значительный рост производительности труда. Две стороны промышленного пере ворота :
1 ) Техническая – замена ручного труда машинным
2) Общественная – изменение классового состава общества, увеличение числа буржуазии и наемных рабочих Исходный пvнкт промышленного пеоеворота - изобретение рабочих машин. Промышленный переворот начался прежде всего в легкой промышленности (1733 Г. - летучий ткацкий челнок; 1765 Г. - механическая прялка Дже енни· Джеймса Харгривса; 1785 г. - механический ткацкий станок Эд. Картрайта, 1784 Г. паровая машина Дж. Уатта). Новая техника привела к новой организации промышленности. На смену мануфактуре пришла фабрика. Началась новая, промышленная фаза капитализма.
Дальнейшее развитие древнерусской дипломатии связано с именами Владимира Великого и Ярослава Мудрого, подкреплявших международные договоры династическими связями. Во время правления Владимира русско-византийские отношения, в связи с принятием Русью христианства восточного обряда, вышли на качественно новый уровень. Несколько раньше, в процессе поиска Владимиром подходящей религии для своего государства, Русь установила отношения и с Римом. История сохранила до наших дней имена нескольких киевских дипломатов этой эпохи — боярина Добрыни и его сына Константина Путяты, воеводы Вышаты, боярина Ивана Твориловича и ряда других.Согласно «Повести временных лет», первым дипломатическим визитом в истории Руси можно считать визит киевского князя Кия в столицу ВизантииЦарьград[1]. Однако личность самого Кия считается историками легендарной, что ставит факт вышеназванного визита под сомнение. Некоторые ученые считают, что в легенде о Кие отразились хорошо известные по византийским источникам походы «антов и склавинов» в VI в., которые сопровождались также дипломатическими контактами. Так, Юстиниан I отправил антам посольство, подтвердив согласие передать им крепость на левом берегу Дуная[2].
С конца ΙΧ века до нас дошли сведения о так называемых договорах «мира и любви» Руси с Византией, болгарами и др. Первый из договоров такого рода был заключен между Киевской Русью и Византией в 911 году вскоре после нападения на Константинополь, совершенного киевским князем Олегом около 907 г. Был заключен по инициативе Византии с целью предотвращения нападений со стороны киевских варягов в будущем[3]. Договор предоставлял подданным Киевской Руси весьма выгодные для них условия. В частности, русские купцы были освобождены от уплаты обычной 10-процентной таможенной пошлины на все товары, ввозимые и вывозимые из Золотого Рога[3]. Договор действовал вплоть до 944 г. когда киевский князь Игорь решил воспользоваться отсутствием императорского флота в Константинополе и попытался напасть на город с моря[4]. Попытка окончилась неудачей и следующий мирный договор от 944 г. был составлен на менее выгодных для Руси условиях, в частности была возвращена торговая пошлина в 10%[4].
В дальнейшем Киевская Русь заключала договоры с Византией в 971 и 1044 гг. Все они включали традиционные для того времени условия «мира и любви», определяли статус русских посольских и торговых миссий. Значительным этапом в русско-византийских отношениях стал договор князя Святослава с Византией, заключённый в 971 году, по которому стороны возвращались к отношениям, закреплённым в договорах 911 и 944 годов.
Кроме Византии, Древнерусское государство к X веку имело опыт дипломатических контактов с Хазарией, Волжской Болгарией, Дунайской Болгарией, Священной Римской Империей, а также печенегами и варягами.