Кімерійці – це кочовий іраномовний народ, який, на думку вчених, прийшов у Причорноморські степи з Нижнього Поволжя в ІХ ст. до н. е. Хоча власної писемності кімерійці не мали, про них згадується в писемних джерелах інших народів. Найдавніші відомості про кімерійців містяться в «Одіссеї».
Сармати (ІІІ ст.. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) – іракомовні племена, споріднені зі скіфами. Сармат означає «підперезаний мечем», поселились у причорноморї, жили племенами, кожне з яких мало свою власну назву ( Роксолани, Агати); були язичниками, переважав матріархат.
В 7 ст. до н.е. Кіммерійців витіснили Скіфи – іракомовні племена, які проживали в 7 – 3 ст. до н.е. і розселилися між Доном і Дунаєм. Наприкінці 6-5 ст. до н.е. утворилась скіфська-рабовласницька держава, на чолі – цар, влада передавалася у спадок, столиця – Камянське городище.
Кімерійці – це кочовий іраномовний народ, який, на думку вчених, прийшов у Причорноморські степи з Нижнього Поволжя в ІХ ст. до н. е. Хоча власної писемності кімерійці не мали, про них згадується в писемних джерелах інших народів. Найдавніші відомості про кімерійців містяться в «Одіссеї».
Сармати (ІІІ ст.. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) – іракомовні племена, споріднені зі скіфами. Сармат означає «підперезаний мечем», поселились у причорноморї, жили племенами, кожне з яких мало свою власну назву ( Роксолани, Агати); були язичниками, переважав матріархат.
В 7 ст. до н.е. Кіммерійців витіснили Скіфи – іракомовні племена, які проживали в 7 – 3 ст. до н.е. і розселилися між Доном і Дунаєм. Наприкінці 6-5 ст. до н.е. утворилась скіфська-рабовласницька держава, на чолі – цар, влада передавалася у спадок, столиця – Камянське городище.