Вони відбивали поступову втрату влади великим київським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів. Головними дійовими особами на княжих з'їздах були удільні князі, яких супроводжували «брати» (найближчі однодумці), «сини» (васали), «думці» (члени боярської ради), церковні служителі.
Объяснение:
Скликалися княжі з'їзди великим князем Київським досить рідко, їхній вплив був номінальний. Деякі з княжих з'їздів увійшли до історії вітчизняного правознавства і державотворення як своєрідний рух за відповідність нових законів звичаєвому праву («правді батьків»), сприяли розвитку правничої думки і державного будівництва. За доби перебування на київському престолі Володимира Мономаха на княжому з'їзді у 1115 відбулася дискусія щодо форм державного правління між прихильниками централізації і прибічниками поліцентралізації руських земель. Внаслідок перемоги останніх Київська Русь вступила у період феодальної роздробленості та дедалі більшої втрати влади великим Київським князем. Після смерті Ізяслава II Мстиславича в 1154 році до монгольської навали в 1240 у Києві змінилося 47 князів, 35 з яких перебували при владі менше року. На княжому з'їзді 1167 князі обговорювали засоби охорони торгових шляхів та купецьких караванів, 1223 — надання до половцям у їх боротьбі з кочовиками. Важливою функцією княжих з'їздів, крім воєнно-стратегічних питань, законодавства, відносин з іноземними державами, державного устрою та суспільної організації, було надання дозволу на «вокнязіння», добровільну відмову від престолу, обмін княжими столами. Рішення з цих питань часто містили посилання на неписану конституцію — «правду батьків», підкреслювали необхідність її неухильного дотримання.
Вони відбивали поступову втрату влади великим київським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів. Головними дійовими особами на княжих з'їздах були удільні князі, яких супроводжували «брати» (найближчі однодумці), «сини» (васали), «думці» (члени боярської ради), церковні служителі.
Объяснение:
Скликалися княжі з'їзди великим князем Київським досить рідко, їхній вплив був номінальний. Деякі з княжих з'їздів увійшли до історії вітчизняного правознавства і державотворення як своєрідний рух за відповідність нових законів звичаєвому праву («правді батьків»), сприяли розвитку правничої думки і державного будівництва. За доби перебування на київському престолі Володимира Мономаха на княжому з'їзді у 1115 відбулася дискусія щодо форм державного правління між прихильниками централізації і прибічниками поліцентралізації руських земель. Внаслідок перемоги останніх Київська Русь вступила у період феодальної роздробленості та дедалі більшої втрати влади великим Київським князем. Після смерті Ізяслава II Мстиславича в 1154 році до монгольської навали в 1240 у Києві змінилося 47 князів, 35 з яких перебували при владі менше року. На княжому з'їзді 1167 князі обговорювали засоби охорони торгових шляхів та купецьких караванів, 1223 — надання до половцям у їх боротьбі з кочовиками. Важливою функцією княжих з'їздів, крім воєнно-стратегічних питань, законодавства, відносин з іноземними державами, державного устрою та суспільної організації, було надання дозволу на «вокнязіння», добровільну відмову від престолу, обмін княжими столами. Рішення з цих питань часто містили посилання на неписану конституцію — «правду батьків», підкреслювали необхідність її неухильного дотримання.