Після смерті Б. Хмельницького значно ускладнилася зовнішньо- і внутрішньополітична ситуація в Україні. Відчутними стали болючі соціально-економічні проблеми, породжені тривалою війною. Проливши море крові, щоб позбутися польського гніту, селяни і рядові козаки потрапили в ще страшнішу залежність власних можновладців, стали іграшкою в їхніх руках. А ті прагнули влади і багатства, не гребуючи будь-якими засобами, і, що особливо небезпечно для долі України намагалися при цьому спертися на збройні сили інших держав.
, за доби Руїни новонароджена в Україні козацька держава значно послабла. З могутньої войовничої сили при Б. Хмельницькому через 20 років після його смерті вона перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів. На кінець 1686 р. Україна виявилася поділеною між сусідніми державами, надзвичайно спустошеною. "Через незгоду тодішню, — писав український козацький літописець С. Величко, — козаки всі пропали, самі себе звоювали." За приблизними підрахунками, на середину 60-х років XVII ст. лише Правобережна Україна втратила 65—70 % свого населення.
От преступлений единичных, от резни ограниченной, вызываемой обстоятельствами, коммунистические режимы в целях обеспечения своей власти переходили к преступлениям массовым, к террору как средству управления. Правда, через некоторый промежуток времени (несколько лет для стран Восточной Европы и несколько десятилетий для Советского Союза или Китая) террор терял свою свирепость, режимы стабилизировались, система каждодневного подавления становилась более мягкой, ограничиваясь в основном цензурой всех средств массовой информации, жестким контролем границ и высылкой диссидентов. Но «память о терроре» продолжала жить, и страх населения перед возможными репрессиями надежности и эффективности управления. Преступления коммунизма не укладываются в рамки законности и обычая ни с точки зрения исторической, ни с точки зрения моральной. В этой книге преступная сторона коммунизма рассматривается как одно из его основных, конституирующих свойств. Возможно, раньше вопрос не ставился именно таким образом. Нам возразят, что большинство этих деяний отвечает понятию «законности»: они совершались государственными учреждениями и по законам режимов, признанных международным сообществом, режимов, чьи руководители принимались с большой помпой властями демократических государств, режимов, с которыми заключались международные договоры и соглашения. Но разве не так же обстояло дело и с нацизмом? Преступления, которые мы рассматриваем в этой книге, не квалифицируются как преступления в соответствии с юридическими нормами коммунистических государств, их надо рассматривать с точки зрения неписаного кодекса естественных и неотъемлемых прав рода человеческого.
Після смерті Б. Хмельницького значно ускладнилася зовнішньо- і внутрішньополітична ситуація в Україні. Відчутними стали болючі соціально-економічні проблеми, породжені тривалою війною. Проливши море крові, щоб позбутися польського гніту, селяни і рядові козаки потрапили в ще страшнішу залежність власних можновладців, стали іграшкою в їхніх руках. А ті прагнули влади і багатства, не гребуючи будь-якими засобами, і, що особливо небезпечно для долі України намагалися при цьому спертися на збройні сили інших держав.
, за доби Руїни новонароджена в Україні козацька держава значно послабла. З могутньої войовничої сили при Б. Хмельницькому через 20 років після його смерті вона перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів. На кінець 1686 р. Україна виявилася поділеною між сусідніми державами, надзвичайно спустошеною. "Через незгоду тодішню, — писав український козацький літописець С. Величко, — козаки всі пропали, самі себе звоювали." За приблизними підрахунками, на середину 60-х років XVII ст. лише Правобережна Україна втратила 65—70 % свого населення.
Преступления коммунизма не укладываются в рамки законности и обычая ни с точки зрения исторической, ни с точки зрения моральной. В этой книге преступная сторона коммунизма рассматривается как одно из его основных, конституирующих свойств. Возможно, раньше вопрос не ставился именно таким образом. Нам возразят, что большинство этих деяний отвечает понятию «законности»: они совершались государственными учреждениями и по законам режимов, признанных международным сообществом, режимов, чьи руководители принимались с большой помпой властями демократических государств, режимов, с которыми заключались международные договоры и соглашения. Но разве не так же обстояло дело и с нацизмом? Преступления, которые мы рассматриваем в этой книге, не квалифицируются как преступления в соответствии с юридическими нормами коммунистических государств, их надо рассматривать с точки зрения неписаного кодекса естественных и неотъемлемых прав рода человеческого.