Правління ярославичів. повстання киян у 1068-1069 рр.згідно з батьківським заповітом, після смерті ярослава мудрого старший влади у державі син ізяслав у 1054 р. посів київський престол, святослав отримав чернігівську землю, всеволод -переяславську, ігор і в'ячеслав - відповідно володимир-волинський і смоленськ. так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями. слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо святослав і всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем русько держави. не маючи сил протистояти їхньом; опору, ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився ні спільне з братами іння руссю. так виниі тріумвірат ярославичів на чолі з ізяславом який правив країною майже 20 років. нова формі правління засвідчила послаблення центрально влади й посилення політичних центрів на міс цях. на основі традиційного територіальноп ядра русі - руської землі починають формува тися три князівства - київське, чернігівське і переяславське. старші брати порушили заповіт. спочатк; вони обмежили участь у державному житті мо лодших братів ігоря та в'ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння несправедливо обділені родини молодших ярославичів затаїли образу і згодом почали активи; боротьбу за владу. вони та інші князі-сироти котрих позбавляли уділів, дістали назву ізгої. кожен із братів ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. бояри не змогли своєчасно оці нити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігії і з'явилися на південних рубежах русі. улітку 1068 р. половці напали на русь. у битв на р. альті ізяслав, святослав і всеволод зазнали нищівної поразки. безпорадність яро славичів у захисті краю викликала гострі невдоволення киян. вони зібралися на віче і звернулися до великого князя з вимогою да ти зброю й коней для боротьби з половцями оскільки той відмовився, 15 вересня розпоча лося повстання. загони городян рушили до цен тру міста. перелякавшись, ізяслав і всеволо^ втекли, а кияни, звільнивши ув'язненого полоцького князя всеслава, проголосили його великим князем. однак новий володар русі не спромігся н зміцнити центральну владу, ні зберегти її зг собою. коли наступного року ізяслав підійшов з військом польського короля, всеслав утік до полоцька. кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили ; святослава й всеволода на великокнязівський стіл. брати запропонували зайняти його ізяславу. той погодився, але поперед себе направив £о києва сина мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а шших осліпив. у травні 1069 р. до столиці вступив сам ізяслав; тріумвірат поновився.
южного урала – это всех народов, заселявших его территорию с глубокой древности. этнографы отмечают этническую сложность, неоднородность состава населения южноуральского края. это обусловлено тем, что южный урал издревле служил своего рода коридором, по которому в далеком прошлом осуществлялось "великое переселение народов", а впоследствии накатом прошли волны миграции. сложилось так, что на этой обширной территории формировались, соседствовали и развивались три мощных слоя - славянский, тюркоязычный и угро-финский. его территория с незапамятных времён являлась ареной взаимодействия двух ветвей цивилизаций - оседлых земледельцев и кочевых скотоводов. следствием их взаимодействия на протяжении тысячелетий явился неоднородный этнографический и антропологический состав местного населения. есть один важный аспект проблемы народонаселения. в строгом соответствии с определением понятия "абориген" ("коренной народ") нет оснований считать какой-либо народ в крае коренным. все живущие ныне на территории южного урала народы - пришлые. народы, поселившиеся здесь в самое разное время, избрали урал местом своего постоянного жительства. сегодня невозможно поделить народы на коренных и некоренных жителей края.
самым ранним свидетельством появления людей на южном урале является стоянка мысовая (урта-тюбе) на берегу озера в зауралье (абзелиловский район рб), нижние слои которой восходят к раннему палеолиту(800-700 тыс. лет здесь найдены ручные остроконечники, скребла, рубила, многочисленные отщепы, сколы и другие изделия из местных пород камня. к эпохе среднего палеолита (100 тыс. — 40-35 тыс. назад) относятся стоянки айдос на р. уфа и муллино на р. ик.
ответ:
южного урала – это всех народов, заселявших его территорию с глубокой древности. этнографы отмечают этническую сложность, неоднородность состава населения южноуральского края. это обусловлено тем, что южный урал издревле служил своего рода коридором, по которому в далеком прошлом осуществлялось "великое переселение народов", а впоследствии накатом прошли волны миграции. сложилось так, что на этой обширной территории формировались, соседствовали и развивались три мощных слоя - славянский, тюркоязычный и угро-финский. его территория с незапамятных времён являлась ареной взаимодействия двух ветвей цивилизаций - оседлых земледельцев и кочевых скотоводов. следствием их взаимодействия на протяжении тысячелетий явился неоднородный этнографический и антропологический состав местного населения. есть один важный аспект проблемы народонаселения. в строгом соответствии с определением понятия "абориген" ("коренной народ") нет оснований считать какой-либо народ в крае коренным. все живущие ныне на территории южного урала народы - пришлые. народы, поселившиеся здесь в самое разное время, избрали урал местом своего постоянного жительства. сегодня невозможно поделить народы на коренных и некоренных жителей края.
самым ранним свидетельством появления людей на южном урале является стоянка мысовая (урта-тюбе) на берегу озера в зауралье (абзелиловский район рб), нижние слои которой восходят к раннему палеолиту(800-700 тыс. лет здесь найдены ручные остроконечники, скребла, рубила, многочисленные отщепы, сколы и другие изделия из местных пород камня. к эпохе среднего палеолита (100 тыс. — 40-35 тыс. назад) относятся стоянки айдос на р. уфа и муллино на р. ик.
объяснение:
как то так