Для моєї родини, як і для багатьох інших галицьких родин, війна почалася не 22 червня 1941-го – набагато раніше. І навіть не 17-го чи 1-го вересня 1939 року, ще раніше – в Першу Світову війну. А в період між війнами фактично й не закінчувалася.
В ту, першу війну Галичина стала ареною затятих боїв. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. А що значна частина родин була змішаними, українсько-польськими, це теж наклало свій відбиток на ті події.
З однієї з таких родин походив і мій дід, Павло Станіславович. Мати його, Текля Холоївська, з невеличкого хутора Стадниця на Тернопільщині, була українкою. Її могила ще й досі знаходиться на українській частині цвинтаря. Бо хоча поляки і українці жили разом, але віра у них була різна, а тому й цвинтар був розділеним навпіл. На одній стороні ховали поляків, на іншій – українців.
І хоча Текля похована на українській частині цвинтаря, її чоловік Станіслав, як тоді писалося польською Łubkowski, мій прадід – на польській. Не знаю, чи це було нормою – ховати дружин окремо від чоловіків.
Однак сім'я мого діда була такою ж змішаною, він теж одружився на українці і моя бабуся теж похована на українській частині цвинтаря, біля своєї свекрухи. А її чоловік, мій дід Павло, так само похований окремо - на польській стороні цвинтаря, неподалік свого батька Станіслава.
Революционер — тот, кто активно участвует в революции, а также тот, кто готовит революцию и призывает к ней. Революционеров следует отличать от диссидентов, которые используют ненасильственные методы политической борьбы. Идеология революционеров может быть различной.Революционер — человек обреченный. У него нет ни своих интересов, ни дел, ни чувств, ни привязанностей, ни собственности, ни даже имени. Все в нем поглощено единственным исключительным интересом, единою мыслью, единою страстью — революцией.Революция (от позднелат. revolutio — поворот, переворот, превращение, обращение) — радикальное, коренное, „революционное“, глубокое качественное изменение, скачок в развитии природы, общества или познания, сопряжённое с открытым разрывом с предыдущим состоянием. Революцию как качественный скачок в развитии, разрыв постепенности, отличают и от эволюции (где развитие происходит постепенно) и от реформы (в ходе которой производится изменение какой-либо части системы без затрагивания существующих основ).Первоначально термин revolution употреблялся в астрологии и алхимии. В научный язык термин вошёл из названия книги Николая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («О вращениях небесных сфер», 1543).Различают революции в природе (геологическая), в развитии общества (в том числе экономическом — неолитическая революция, промышленная революция, культурная революция, «зелёная революция», демографическая революция, «революция растущих потребностей» и политическом — социальная революция, политическая революция), в науке («научная революция» (термин введён в обращение Томасом С. Куном) — физике, биологии, медицине, философии, космологии и технике. Также используется термин «научно-техническая революция». В принципе, революция (как и эволюция) может произойти в любой сфере.Иногда «революциями» традиционно называют те или иные социально-политические явления, которые, строго говоря, не носят революционного характер — государственный переворот (например, приведшая к замене на английском престоле династии Стюартов династией Оранских-Нассау («Славная революция» 1688—1689 годов); политику модернизации Ирана при шахе Мохаммеде Реза Пехлеви («белая революция») или кампанию Мао Цзэдуна по ликвидации своих конкурентов в структурах КПК сверху донизу в 1966—1976 годах («Великая пролетарская культурная революция»).И наоборот — бывает этот термин и не применяют к событиям, растянутым во времени, но в итоге приведшим к революционным изменениям в обществе (реформы, проводившиеся в СССР в 1987–1991 гг., «Перестройка»).В переносном смысле революционерами также называют новаторов в науке и культуре.
Для моєї родини, як і для багатьох інших галицьких родин, війна почалася не 22 червня 1941-го – набагато раніше. І навіть не 17-го чи 1-го вересня 1939 року, ще раніше – в Першу Світову війну. А в період між війнами фактично й не закінчувалася.
В ту, першу війну Галичина стала ареною затятих боїв. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. А що значна частина родин була змішаними, українсько-польськими, це теж наклало свій відбиток на ті події.
З однієї з таких родин походив і мій дід, Павло Станіславович. Мати його, Текля Холоївська, з невеличкого хутора Стадниця на Тернопільщині, була українкою. Її могила ще й досі знаходиться на українській частині цвинтаря. Бо хоча поляки і українці жили разом, але віра у них була різна, а тому й цвинтар був розділеним навпіл. На одній стороні ховали поляків, на іншій – українців.
І хоча Текля похована на українській частині цвинтаря, її чоловік Станіслав, як тоді писалося польською Łubkowski, мій прадід – на польській. Не знаю, чи це було нормою – ховати дружин окремо від чоловіків.
Однак сім'я мого діда була такою ж змішаною, він теж одружився на українці і моя бабуся теж похована на українській частині цвинтаря, біля своєї свекрухи. А її чоловік, мій дід Павло, так само похований окремо - на польській стороні цвинтаря, неподалік свого батька Станіслава.
Объяснение: