Все основные события христианина протекали в церкви - там его крестили, затем венчали и, наконец, отпевали.Сейчас многое делается для того, чтобы возродить лучшие православные традиции и святыни и, прежде всего, это касается восстановления монастырей и церквей. Дело в том, что они являются не просто учреждениями для отправления культовых надобностей верующих, но "духовно-историческими центрами", они составляли как бы камни в основании здания русского государства.Известно, что в годы своего создания, развития и функционирования русское государство вело многочисленные войны с иноземными захватчиками, отстаивая независимость. Находясь в союзе с государством, с его военными формированиями, церковь делала все, чтобы Родина с честью выходила из вооруженной борьбы. Помимо духовного благословения, как это делал Сергий Радонежский, наставляя Дмитрия Донского на Куликовскую битву, священнослужители конкретными действиями оказывали государству, превращая монастыри в бастионы сопротивления врагу. Так, во время монголо-татарского ига монастыри получали от ханов особые ярлыки, которыми охранялись от всяких притеснений. Под защитой этих ярлыков духовенство собирало под свои знамена рать готовить ее к будущим боям, развивало земледелие и торговлю, а главное, заряжало народ той духовной энергией, которая не допускала бы окончательного поражения. Важной составной частью вооруженных сил любого государства является флот. Флот - это не только корабли, это еще и базы, порты, береговые батареи, тыловые и медицинское учреждения. В этой связи надо отметить, что большую роль в деле обороны водных рубежей Отчизны играли приморские монастыри, которые явились как бы прообразом будущих военно-морских баз. В своей статье хотелось рассказать о роли Соловецкого монастыря, как крупнейшего представителя Русской православной церкви на Севере по охране водных границ Беломорья.
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Важной составной частью вооруженных сил любого государства является флот. Флот - это не только корабли, это еще и базы, порты, береговые батареи, тыловые и медицинское учреждения. В этой связи надо отметить, что большую роль в деле обороны водных рубежей Отчизны играли приморские монастыри, которые явились как бы прообразом будущих военно-морских баз. В своей статье хотелось рассказать о роли Соловецкого монастыря, как крупнейшего представителя Русской православной церкви на Севере по охране водных границ Беломорья.
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.