ответ:У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.
После смуты XVII века нужно было многое восстанавливать. Переделывать или делать заново, так как события начала столетия сильно подорвали все учреждения или установления. Такая доля легла на плечи царя Михаила Федоровича Романова. После судебника 1550 года накопился новый материал - указы и приговоры высших властей. Когда в ходе московского восстания 1648 года дворяне и посадские люди поставили вопрос об упорядочении управления, в том числе и о составлении нового свода законов, в распоряжении властей оказался обширный материал из «новоуказанных» статей.
Составление свода поручили комиссии из пяти человек - князя Одоевского (глава комиссии) и князя Прозоровского, окольничего князя Волконского, дьяков Грибоедова и Леонтьева.
Важнейшим разделом Соборного Уложения была глава «суд о крестьянах» . Вводился бе сыск беглых и увезенных крестьян. Подтверждался запрет перехода крестьян к новым владельцам в Юрьев день. Феодалы получили право практически полностью распоряжаться собственностью и личностью крестьянина. Это означало юридическое оформление системы крепостного права. Одновременно с частновладельческими крестьянами крепостнические отношения распространялись на черносотенных и дворцовых крестьян, которым запрещалось покидать свои общины. В случае бегства они также подлежали бе сыску.
Феодалы имели право на землю и крестьян, но обязаны служить с поместий и вотчин. За уклонение от службы грозит конфискация половины поместья, битье кнутом, за измену - смертная казнь и полная конфискация имущества.
Крестьяне не имели права держать лавки в городах, а могли торговать лишь с возов и в торговых рядах.
Таким образом, все крестьянское население было прикреплено к своим владельцам. Усилилась власть монарха, что означало движение по пути установления абсолютной монархии в России. «Соборное Уложение» было принято, прежде всего, в интересах дворянства и верхушки посада, учитывало интересы боярства и духовенства.
ответ:У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.
Объяснение:
После смуты XVII века нужно было многое восстанавливать. Переделывать или делать заново, так как события начала столетия сильно подорвали все учреждения или установления. Такая доля легла на плечи царя Михаила Федоровича Романова. После судебника 1550 года накопился новый материал - указы и приговоры высших властей. Когда в ходе московского восстания 1648 года дворяне и посадские люди поставили вопрос об упорядочении управления, в том числе и о составлении нового свода законов, в распоряжении властей оказался обширный материал из «новоуказанных» статей.
Составление свода поручили комиссии из пяти человек - князя Одоевского (глава комиссии) и князя Прозоровского, окольничего князя Волконского, дьяков Грибоедова и Леонтьева.
Важнейшим разделом Соборного Уложения была глава «суд о крестьянах» . Вводился бе сыск беглых и увезенных крестьян. Подтверждался запрет перехода крестьян к новым владельцам в Юрьев день. Феодалы получили право практически полностью распоряжаться собственностью и личностью крестьянина. Это означало юридическое оформление системы крепостного права. Одновременно с частновладельческими крестьянами крепостнические отношения распространялись на черносотенных и дворцовых крестьян, которым запрещалось покидать свои общины. В случае бегства они также подлежали бе сыску.
Феодалы имели право на землю и крестьян, но обязаны служить с поместий и вотчин. За уклонение от службы грозит конфискация половины поместья, битье кнутом, за измену - смертная казнь и полная конфискация имущества.
Крестьяне не имели права держать лавки в городах, а могли торговать лишь с возов и в торговых рядах.
Таким образом, все крестьянское население было прикреплено к своим владельцам. Усилилась власть монарха, что означало движение по пути установления абсолютной монархии в России. «Соборное Уложение» было принято, прежде всего, в интересах дворянства и верхушки посада, учитывало интересы боярства и духовенства.