В конце XVI в. в документах узбекских государств упоминаются как народность каракалпаки. По мнению некоторых исследователей, каракалпаки – потомки печенежского племени, известного в русских летописях как «черные клобуки» («черные шапки»). Позднее это племя входило в состав кипчаков (половцев), затем они вместе с кипчаками в XIII в. смешались с монголами, кочевали вместе с ногайцами и в XVI в. обитали в Средней Азии.
Каракалпаки сложились как народность в конце XVI — начале XVII вв. и жили в районе нижнего течения Сырдарьи, приблизительно между Туркестаном, современным селением Мерке и горами Каратау. Этот район в то время входил в состав владений бухарского хана Абдуллы династии Шейбанидов.
В начале XVII в. каракалпаки вместе с казахами и калмыками совершали набеги на бухарские области. Известно, что в 1611 г. Имамкули-хан организовал карательную экспедицию на нижнюю Сырдарью, истреблял и брал в плен мятежных казахов, калмыков и каракалпаков. Оставшиеся в живых скрылись в горах и лесных зарослях.
Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Объяснение:
В конце XVI в. в документах узбекских государств упоминаются как народность каракалпаки. По мнению некоторых исследователей, каракалпаки – потомки печенежского племени, известного в русских летописях как «черные клобуки» («черные шапки»). Позднее это племя входило в состав кипчаков (половцев), затем они вместе с кипчаками в XIII в. смешались с монголами, кочевали вместе с ногайцами и в XVI в. обитали в Средней Азии.
Каракалпаки сложились как народность в конце XVI — начале XVII вв. и жили в районе нижнего течения Сырдарьи, приблизительно между Туркестаном, современным селением Мерке и горами Каратау. Этот район в то время входил в состав владений бухарского хана Абдуллы династии Шейбанидов.
В начале XVII в. каракалпаки вместе с казахами и калмыками совершали набеги на бухарские области. Известно, что в 1611 г. Имамкули-хан организовал карательную экспедицию на нижнюю Сырдарью, истреблял и брал в плен мятежных казахов, калмыков и каракалпаков. Оставшиеся в живых скрылись в горах и лесных зарослях.
Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Объяснение: