Клинопись. Старейшая из известных систем письма – клинопись (т.е. клинообразное письмо, англ. cuneiform от латинского cuneus 'клин') возникла не позже 3100 до н.э. и находилась в употреблении примерно до начала нашей эры. Сначала клинописное письмо было в ходу у шумеров – народа с высокоразвитой культурой, но с неизвестными этническими и языковыми корнями. Шумеры жили в Месопотамии, в южной части долины между реками Тигр и Евфрат, т.е. на юге нынешнего Ирака. Вскоре политическая власть в стране плавно перешла к аккадцам – народу, говорившему на одном из семитских языков (см. АККАДСКИЙ ЯЗЫК) и известному также под именем вавилонян и ассирийцев. Аккадцы многое переняли у шумеров, в том числе и письменность, которую стали использовать для записи своего собственного языка. Вавилоняне и ассирийцы распространили свою культуру и политическое влияние на весь Ближний Восток, так что бытовавшая у них клинопись была позаимствована и другими народами, с которыми они соприкасались. Ее использовали для записи своих собственных языков хетты в Анатолии, хурриты, жившие на территории современной Сирии и северного Ирака, эламцы на западе Ирана и урартцы в Армении.
1775 насильницьке знищення московськими військами українського козацького утворення – Підпільненської Січі, та остаточна ліквідація Запорізької Січі як козацької автономії. У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про знищення Січі. Для проведення ліквідації уряд послав на Запорожжя війська у складі 10 піхотних і близько 40 кавалерійських полків на чолі з генералом П. Текелі. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення російсько-турецької війни (1768–1774) роз’їхалась по паланках і зимівниках. 5 травня оточений гарнізон Січі на чолі з кошовим отаманом П. Калнишевським склав зброю. 15 червня скарбницю, клейноди, архів було вивезено до Петербурга (в Росії вони перебувають й нині). Частина фортифікаційних споруд та інші будівлі зруйновано, а в Січі та паланкових фортецях розмістилися російські гарнізони. Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам Росії, особливо це стало відчутно під час приготувань до чергової війни з Туреччиною.
вот
Объяснение:
Клинопись. Старейшая из известных систем письма – клинопись (т.е. клинообразное письмо, англ. cuneiform от латинского cuneus 'клин') возникла не позже 3100 до н.э. и находилась в употреблении примерно до начала нашей эры. Сначала клинописное письмо было в ходу у шумеров – народа с высокоразвитой культурой, но с неизвестными этническими и языковыми корнями. Шумеры жили в Месопотамии, в южной части долины между реками Тигр и Евфрат, т.е. на юге нынешнего Ирака. Вскоре политическая власть в стране плавно перешла к аккадцам – народу, говорившему на одном из семитских языков (см. АККАДСКИЙ ЯЗЫК) и известному также под именем вавилонян и ассирийцев. Аккадцы многое переняли у шумеров, в том числе и письменность, которую стали использовать для записи своего собственного языка. Вавилоняне и ассирийцы распространили свою культуру и политическое влияние на весь Ближний Восток, так что бытовавшая у них клинопись была позаимствована и другими народами, с которыми они соприкасались. Ее использовали для записи своих собственных языков хетты в Анатолии, хурриты, жившие на территории современной Сирии и северного Ирака, эламцы на западе Ирана и урартцы в Армении.
1775 насильницьке знищення московськими військами українського козацького утворення – Підпільненської Січі, та остаточна ліквідація Запорізької Січі як козацької автономії. У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про знищення Січі. Для проведення ліквідації уряд послав на Запорожжя війська у складі 10 піхотних і близько 40 кавалерійських полків на чолі з генералом П. Текелі. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення російсько-турецької війни (1768–1774) роз’їхалась по паланках і зимівниках. 5 травня оточений гарнізон Січі на чолі з кошовим отаманом П. Калнишевським склав зброю. 15 червня скарбницю, клейноди, архів було вивезено до Петербурга (в Росії вони перебувають й нині). Частина фортифікаційних споруд та інші будівлі зруйновано, а в Січі та паланкових фортецях розмістилися російські гарнізони. Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам Росії, особливо це стало відчутно під час приготувань до чергової війни з Туреччиною.
Объяснение: