Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Василий III - великий князь московский с 1505 по 1533 годы. Сменив своего отца, Ивана III (правил в 1462-1505) в Москве, Василий завершил политику консолидации многочисленных независимых российских княжеств в единое Московское государство по аннексии Псков (1510), Рязань (1517), а также Стародуб и Новгород-Северске (ныне Новгород-Северский) по 1523.
Он также укрепил свое растущее состояние путем захвата Смоленска от Литвы в 1514. Его войска были разбиты литовцами при Орше (1514 г.), однако Московия также подверглась опустошительным набегам татар обеих стран - Крым и Казань. Расширение владений было важной задачей объединения земель. Для этого он заключил союз с крымским ханом Мехмедом Гераем и женился на его дочери. После этих событий Рязань присоединилась к Москве.
Тем не менее Василия преданно поддерживал митрополит Даниил, который заинтриговал его и санкционировал канонически неоправданный развод с бесплодной первой женой (1525 г.). Именно в его правление произошла борьба между нестяжателями и иосифлянами.
Василий преодолел сопротивление тех бояр, которые возражали его самодержавным тенденциям, и передал расширенное, мощное, централизованное государство своему сыну Ивану IV (Грозному).
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Василий III - великий князь московский с 1505 по 1533 годы. Сменив своего отца, Ивана III (правил в 1462-1505) в Москве, Василий завершил политику консолидации многочисленных независимых российских княжеств в единое Московское государство по аннексии Псков (1510), Рязань (1517), а также Стародуб и Новгород-Северске (ныне Новгород-Северский) по 1523.
Он также укрепил свое растущее состояние путем захвата Смоленска от Литвы в 1514. Его войска были разбиты литовцами при Орше (1514 г.), однако Московия также подверглась опустошительным набегам татар обеих стран - Крым и Казань. Расширение владений было важной задачей объединения земель. Для этого он заключил союз с крымским ханом Мехмедом Гераем и женился на его дочери. После этих событий Рязань присоединилась к Москве.
Тем не менее Василия преданно поддерживал митрополит Даниил, который заинтриговал его и санкционировал канонически неоправданный развод с бесплодной первой женой (1525 г.). Именно в его правление произошла борьба между нестяжателями и иосифлянами.
Василий преодолел сопротивление тех бояр, которые возражали его самодержавным тенденциям, и передал расширенное, мощное, централизованное государство своему сыну Ивану IV (Грозному).