Я НА 1 ЧАС ОПОЗДАЛ Задание №2. Прочитайте текст и подчеркните условия развитию демократии в Афинах.
Верховная власть в Афинах принадлежала Народному собранию, в котором участвовали граждане, мужчины начиная с двадцатилетнего возраста. Народное собрание: принимало законы; объявляло войну; утверждало договоры с другими государствами (о мире, о заключении военного союза); принимало отчеты стратегов, архонтов, казначеев об их деятельности; выбирало стратегов. Народное собрание созывалось 40 раз в году(3-4 раза в месяц). Любой гражданин мог выступать на собрании, с предложением принять новый закон, мог участвовать в обсуждении любого вопроса. Почти по всем вопросам голосование было тайным: граждане бросали в особый сосуд камешки (белый означал одобрение, черный – несогласие). Стратегов же выбирали открытым голосованием – поднятием рук.
Дескриптор:
- подчеркивает 5-6 слов/словосочетаний, доказывающих развитие демократии в Афинах;
- формулирует 2-3 особенности политического устройства древнего государства​

Объяснение:

Тема еміграції громадян до інших країн є, на мій погляд, однією з найактуальніших та найболючіших для нашого сучасного суспільства. Розглядати це питання можна, як і всі проблеми, з двох сторін, оскільки причини для виїзду за кордон можуть бути різними. Я вважаю, необхідно розглядати кожну з них.

По-перше, еміграція може бути вимушеною, коли на своїй землі жити неможливо і необхідно шукати добробуту на чужій, хоча це дуже важко. Протягом життя людину спіткають різні події, з якими кожен бореться по-своєму. Переконливим доказом цього аргументу є твір Василя Стефаника «Камінний хрест», головний герой – Іван Дідух – вимушений переїхати до Канади разом зі своєю сім’єю через передчуття майбутньої кризи. Викликані промовами сусідів почуття болю та жалю розкривають душу емігрантів. Хазяїн переконаний, що чужа країна - могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. На мою думку, Іван Дідух - це узагальнений образ, у якому втілені риси й переживання багатьох переселенців.

По-друге, є й такі випадки, коли людина добровільно покидає свою країну і виїжджає закордон на роботу, для навчання тощо. Валюта росте, тому заробітки у країнах Європи – це вигідно. Освіту у Польщі, Німеччині, Нідерландах отримувати сьогодні дуже престижно, а крім того – результативно, і я з цим погоджуюсь. Прикладом цього є те, що чимало громадян західної частини України виїжджають працювати до Польщі та Росії, багато спеціалістів (зокрема програмісти) країн СНД проживають та обіймають посади в Америці, Канаді, Китаї. Як на мене, необхідно будувати таку країну, аби вигідну для себе та для держави працю та якісну освіту можна було здобувати не залишаючи своє батьківщини.

Таким чином, еміграція – це не завжди невірність Батьківщині, іноді переїзд до іншої держави є загалом обґрунтованим. Це нам доводить і література, і життя. Але необхідно пам’ятати, де ми народилися, та покращувати стан своєї власної країни – це є, на мою думку, головним обов’язком кожного



У праведника Ноя было три сына: Сим (Шем), Хам и Яфет. Вместе с отцом они в ковчеге от всемирного потопа, а после потопа с ним же стали возделывать землю. У Сима, Хама и Яфета родились дети и внуки, и род людской снова стал размножаться, распавшись мало-помалу на много племён. Сначала все эти племена говорили все одном языке, расселившись на равнине в земле Шинеар, в Вавилонии.

Однажды жители этой равнины стали строить город, а посреди него задумали соорудить высокую башню, чья вершина достигла бы неба. Но Бог расстроил их безумный замысел. Он «смешал языки» людей, так что один перестал понимать речь другого. Люди поневоле бросили своё строительство и разошлись в разные стороны. Город, который они начали строить, был назван потом Бабель или Вавилон, поэтому и неудавшаяся их постройка именуется в Библии Вавилонской башней.