Выберите верные утверждения.
Русь приняла веру у варягов
Россия в XVI-XVII вв. оставалась единственной страной, где православие являлось государственной религией
Стоглавый собор установил автокефалию Русской православной церкви
Русь приняла веру у греков
В XVII веке во главе церковной организации в России стоял митрополит
В XVII веке во главе церковной организации в России стоял патриарх
ответ:пойдет
Объяснение:
Особенности внутренней политики Касым хана: его
называют собирателем казахских земель. При нем
Казахское ханство достигает наибольшего могущества.
Число подданных оценивалось в 1 миллион человек, а
численность войска в 300 тысяч. В 1511г принял первый
свод законов «Каска жолы» («Светлая дорога»).
Внешняя политика: Касым-хан успешно боролся против
шайбанидов. Прикочевали группы племен из Ногайской
Орды, где был кризис. Границы ханства достигли Яика,
Сырдарьи, ушли за Улытау и Балхаш.
2
Принимаются все
возможные
ответы, имеющие
разные
структуры
предложений и
несущие ясный
смысл.
Внешняя политика
Хакназар хан боролся против ойратов (в Семиречье) и
могулов. Вступил в союз с узбекским ханом Абдаллахом
против сибирского хана Кучума.
Внутреняя политика
Он объединил Казахское ханство, которое в это время
было раздроблено и управлялось отдельными султанами.
Хакназар не ограничился тем, что объединил казахов, но и
ввел в состав своего ханства часть ногайцев, калмыков,
башкир, узбеков, моголов, киргизов. Присоединив левый
берег Яика, Хакназар правил одной из частей улуса
ногайцев.
2
Внешняя политика Тауке хана: укрепление при нем
Казахского ханства, союз казахов с киргизами и
каракалпаками ослабил натиск джунгар
Внутренняя политика: Тауке хан старался сплотить
страну. Опирался на биев. Перенес столицу в Турекстан.
Создал свод норм обычного права «Жеты-Жаргы» («Семь
установлений»)
У класичну епоху день звичайного римлянина ділився на дві майже рівні частини: заняття будь-яким видом діяльності - negotium і відпочинок або дозвілля.
Але цей поділ було дещо умовним і не відображало своєрідність життя окремого громадянина. Крім того, в перші роки римської історії доводилося працювати в поті чола, заради мізерного доходу. Несення військової служби також передбачало інший розподіл часу, по крайней мере, до створення Марием професійної армії. Цей поділ дня стало відповідати реальності, коли римські громадяни взагалі припинили працювати, поклавши всі свої обов'язки на плечі рабів, чий трудовий день збільшився до 12 годин, причому в селах це була важка праця.
Можна привести найхарактерніший приклад. Йдеться про те, як римлянин, що живе в місті за часів Цицерона і не працюючий (хоча і не дуже багатий), проводив призначені для роботи дні (святкові дні припускали інші заняття, наприклад, присутність на релігійних церемоніях або відвідування вистав).
Його день починався зі сходом сонця. Після короткого обмивання римлянин одягався в тогу, надягаючи її на туніку, яку не знімав на ніч, і швидко снідав. Далі він виходив «на сцену», оскільки громадська діяльність в Римі завжди носила театралізований характер. Якщо він був бідним, то вирушав до свого патрона за милостинею: кілька монет забезпечували йому виживання в обмін на дрібні послуги. Спочатку це подаяння виражалося в натуральному вигляді і складалося з невеликого набору основних продуктів харчування. Багатий римлянин приступав до прийому своїх клієнтів. Він влаштовувався в атріумі, де і починалася щоденна церемонія ранкового вітання - salutatio. Це тривало близько двох годин.
На початку третьої години починалися візити. Патрон в оточенні своїх клієнтів - чим більшою повагою в суспільстві користувався римлянин, тим більше було у нього клієнтів, - відправлявся на Форум. До середини ранку туди приходило багато народу. Магістрати працювали не покладаючи рук на благо суспільства. Багаті римляни приходили засвідчити свою повагу ще більш багатим і знатним. Клієнти нобілів брали участь разом зі своїми господарями в судових засіданнях (з почуття вдячності і поваги даючи свідчення на користь своїх покровителів, не розуміючи суті розглядуваної справи). Комерсанти блукали по Форуму в пошуках прибуткового справи, іноземці, в основному греки і жителі країн Сходу, укладали вигідні угоди.