Выберите ответ на главный вопрос урока и, опираясь на текст параграфа, обоснуйе свой выбор.

что можно узнать о народах, сравнив их языки и обычаи?

а. поскольку народы в этот период жили отдельно, каждый своей жизнью, их влияние друг на друга было незначительным.

б. знания о народе и его языке приобретаются через изучение его соседей, признаки взаимодействия разных народов между собой мы можем найти в языке, хозяйственной жизни, культуре.

в. древние народы жили, говорили, действовали одинаково, потому что были примитивными; изучая один народ, можно получить представление обо всех.​

Жизнь человека в древности, была очень опасна и трудна. В те далекие времена люди носили звериные шкуры вместо гучи и дольче габано, охотились на животных: кабанов, пещерных медведей и мамонтов, при каменных топоров и примитивных копий, но не брезговали и собирательством фруктов и овощей.В то время первобытный человек открыл для себя прелести огня, который изменил их жизнь. Благодаря огню люди грелись, жарили пищу и первые легенды были связаны с огнем. Коллективизация - результат эволюции человека, охотились сообща, что увеличивало шанс удачной охоты. Позже люди освоили земледелие и животноводство, тогда и пропала кочевая жизнь. Еще позже возникли первые цивилизации. Ну вот так))

Чим уславили свої імена Геракліт, Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Геродот, Піфагор, Гіппократ?

Неабиякої слави зажили філософи Геракліт та Демокріт. Геракліт уважав, що світ не створено ні богами, ні кимось із людей. У природі, у житті, вважав філософ, триває вічний рух, усе тече й змінюється. «Двічі не увійдеш у ту саму ріку», - запевняв Геракліт. Демокріт висловив припущення, що все в природі складається з маленьких часточок - атомів.

Сократ уважав, що істинне (точне, достовірне) знання попри обмежені можливості людини існує. «Я знаю, що я нічого не знаю», - казав мудрець, наголошуючи, що людина не народжується з готовими знаннями й за життя не може пізнати всього. «Істина народжується в суперечці» - ще одне переконання Сократа, яке вказало шлях розвитку наукового пізнання.

Платон був переконаний, що світ створено за ідеальним задумом божественного розуму і його не можна пізнати до кінця. Неподалік від Афін Платон заснував першу філософську школу, у якій навчалися всі охочі. Цей заклад отримав назву Академія від назви священного гаю, посадженого на честь героя Академа, де його було розташовано.

Надзвичайною широтою знань вирізнявся Арістотель. Важко знайти таку галузь науки, яку б не досліджував цей мислитель. Учений залишив по собі твори з філософії, математики, ботаніки, медицини, правознавства тощо. Основою світу, на думку Арістотеля, є матерія (тобто атоми). Арістотель також створив неподалік Афін філософську школу - Лікей.

Із часом від філософії відокремилася нова наука - математика. Найсильнішою була математична школа, яку створив Піфагор. На острові Кіос при храмі бога цілительства та покровителя лікарів Асклепія виникла відома медична школа, засновником якої був лікар Гіппократ. Гіппократа вважають засновником наукової медицини. До сьогодні лікарі багатьох країн світу дають клятву Гіппократа - настанови, яким має бути лікар.

У 5 ст. до н. е. з'явилися перші історичні твори. Найвидатнішими істориками того часу були Геродот, якого називають «батьком історії», та Фукідід.