У XIX ст. культурні процеси в Україні відбувалися в умовах захоплюючого, різноманітного і широкого розквіту нових ідей і зростання на їх основі національної свідомості.
Основними чинниками українського відродження XIX ст. були ідеї Просвітительства та Великої французької революції, німецький романтизм та ідеї слов'янського відродження, пам'ять про минуле України. Саме в цей час почало формуватися нове поняття спільності, яке спиралось на спільність мови та культури. Дедалі більше людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ, водночас посилився інтерес до його мови, історичного минулого, побуту, звичаїв, традицій. З цього й починається процес творення національної свідомості.
Неперевершену роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей у мобілізації мас на їх здійснення відіграють інтелектуали, інтелігенція, яка виходить на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі, в тому числі й в Україні. На відміну від імперської верхівки, яку мало цікавили нові ідеї й вільнодумство, новопостала інтелігенція, захоплюючись ними, намагалась усунути недоліки існуючого суспільства, змінити його звичаї, політику, побут поширенням ідей добра, справедливості, наукових знань. Головним в її діяльності стало стремління спертися на народ, вбачаючи в ньому джерело свідомості і національної сили.
равую часть Законодательного собрания составляли фельяны - партия крупных финансистов и негоциантов, судовладельцев-работорговцев и плантаторов, владельцев копей и крупных земельных собственников, промышленников, связанных с производством предметов роскоши. Эта часть крупной буржуазии и примыкавшее к ней либеральное дворянство были заинтересованы в сохранении монархии и конституции 1791 г. Опираясь на многочисленную группу депутатов центра, фельяны первое время играли в Законодательном собрании руководящую роль. Левую часть собрания составляли депутаты, связанные с якобинским клубом Вскоре они раскололись на две группы. Одна из них получила название жирондистов (наиболее видные депутаты этой партии были избраны в департаменте Жиронда).
Жирондисты представляли торгово-промышленную и новую землевладельческую буржуазию, главным образом южных, юго-западных и юго-восточных департаментов, заинтересованную в коренном буржуазном переустройстве общества. Они были настроены более радикально, чем фельяны. На первых порах они также
поддерживали конституцию 1791 г.. но в дальнейшем перешли на республиканские позиции и превратились в буржуазных республиканцев. Виднейшими ораторами жирондистов были журналист Бриссои Верньо.
В якобинском клубе политика жирондистов подвергалась критике со стороны Робеспьера и других деятелей, представлявших интересы наиболее демократических слоев тогдашней Франции. Их поддерживала крайне левая группа депутатов в Законодательном собрании. Эти депутаты получили название монтаньяров, так как в Законодательном собрании, а позднее в Конвенте, они занимали места на самых верхних скамьях в зале заседаний, на «горе» (по-французски гора - lamontagne) С течением времени термин «монтаньяры» стал отождествляться с термином «якобинцы»
Жирондисты и монтаньяры вначале выступали совместно против контрреволюционной партии двора и против правящей партии фельянов, но потом между жирондистами и монтаньярами начались разногласия, перешедшие в открытую борьбу.
У XIX ст. культурні процеси в Україні відбувалися в умовах захоплюючого, різноманітного і широкого розквіту нових ідей і зростання на їх основі національної свідомості.
Основними чинниками українського відродження XIX ст. були ідеї Просвітительства та Великої французької революції, німецький романтизм та ідеї слов'янського відродження, пам'ять про минуле України. Саме в цей час почало формуватися нове поняття спільності, яке спиралось на спільність мови та культури. Дедалі більше людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ, водночас посилився інтерес до його мови, історичного минулого, побуту, звичаїв, традицій. З цього й починається процес творення національної свідомості.
Неперевершену роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей у мобілізації мас на їх здійснення відіграють інтелектуали, інтелігенція, яка виходить на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі, в тому числі й в Україні. На відміну від імперської верхівки, яку мало цікавили нові ідеї й вільнодумство, новопостала інтелігенція, захоплюючись ними, намагалась усунути недоліки існуючого суспільства, змінити його звичаї, політику, побут поширенням ідей добра, справедливості, наукових знань. Головним в її діяльності стало стремління спертися на народ, вбачаючи в ньому джерело свідомості і національної сили.
равую часть Законодательного собрания составляли фельяны - партия крупных финансистов и негоциантов, судовладельцев-работорговцев и плантаторов, владельцев копей и крупных земельных собственников, промышленников, связанных с производством предметов роскоши. Эта часть крупной буржуазии и примыкавшее к ней либеральное дворянство были заинтересованы в сохранении монархии и конституции 1791 г. Опираясь на многочисленную группу депутатов центра, фельяны первое время играли в Законодательном собрании руководящую роль. Левую часть собрания составляли депутаты, связанные с якобинским клубом Вскоре они раскололись на две группы. Одна из них получила название жирондистов (наиболее видные депутаты этой партии были избраны в департаменте Жиронда).
Жирондисты представляли торгово-промышленную и новую землевладельческую буржуазию, главным образом южных, юго-западных и юго-восточных департаментов, заинтересованную в коренном буржуазном переустройстве общества. Они были настроены более радикально, чем фельяны. На первых порах они также
поддерживали конституцию 1791 г.. но в дальнейшем перешли на республиканские позиции и превратились в буржуазных республиканцев. Виднейшими ораторами жирондистов были журналист Бриссои Верньо.
В якобинском клубе политика жирондистов подвергалась критике со стороны Робеспьера и других деятелей, представлявших интересы наиболее демократических слоев тогдашней Франции. Их поддерживала крайне левая группа депутатов в Законодательном собрании. Эти депутаты получили название монтаньяров, так как в Законодательном собрании, а позднее в Конвенте, они занимали места на самых верхних скамьях в зале заседаний, на «горе» (по-французски гора - lamontagne) С течением времени термин «монтаньяры» стал отождествляться с термином «якобинцы»
Жирондисты и монтаньяры вначале выступали совместно против контрреволюционной партии двора и против правящей партии фельянов, но потом между жирондистами и монтаньярами начались разногласия, перешедшие в открытую борьбу.
Объяснение: