Духовенство. У Середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. Люди у Середньовіччі прагнули свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. Християнське духовенство поділялось на біле та чорне. До білого духовенства належали єпископи та священики, які обслуговували релігійні потреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства. Ядром повсякденного релігійного життя була парафія, яка об’єднувала жителів кількох сіл чи кварталів, на чолі парафії стояв парох – місцевий священик. У свою чергу парафія підпорядковувалась єпархії, на чолі з єпископом, а єпархії об’єднувались в архієпископство. На підтримку життєдіяльності церкви віряни сплачували десятину – десяту частину від своїх прибутків.
Світські феодали. Важливу роль в середньовічному суспільстві займали світські феодали, тобто «ті що воюють», тобто світські феодали. В середовищі феодалів сформувалась система васалітету – ієрархічна феодальна драбина. На її вершині був король – найбагатший власник землі. Саме він вважався верховним сеньйором, або сюзереном усіх феодалів. Нижче розміщувалися найбільші світські феодали – герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. Тому вони були залежними від короля та підпорядковувалися йому. Відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. Нижче розташовувалися рицарі. Потрібно зазначити, що в кожній країні система васалітету мала свої особливості, наприклад в Франції дотримувалися принципу: «васал мого васала – не мій васал». Натомість в Англії, всі підпорядковувалися безпосередньо королю.
Окончательное вхождение Казахстана в состав империи повлекло за собой проникновение российского и иностранного капитала, активную разработку месторождений полезных ископаемых, вывоз сельскохозяйственных продуктов, скупаемых по крайне низким ценам. Историк Галия Ахметова в своем исследовании «Влияние российской власти на быт казахского населения (XIX - начало XX вв.)» попыталась рассмотреть, какое влияние оказала российская культура на быт казахов. Первым происходящие изменения почувствовал казахский аул. Нарушение традиционных маршрутов кочевок, запрет подходить к большинству водных артерий, казачьим поселениям (еще по Указам ХIХ века) привели к разрушению производительных сил общества, а отсутствие достаточных территорий - к уменьшению поголовья скота. Там, где казахи занимались землепашеством, лучшие земли были отданы переселенцам. В результате на остатках земель могли продолжать заниматься скотоводством лишь наиболее богатые люди аула, остальные становились батраками у своих же сородичей, либо у зажиточных переселенцев, или уходили на отхожие промыслы. Разрушалась социальная и родовая структура аула. Русские купцы и казачество занимались меновой торговлей: казахи приобретали предметы домашнего обихода, не производившиеся в условиях кочевого хозяйства, такие как ткани, некоторые предметы домашней утвари и продукты питания в обмен на скот и животноводческое сырье.
Духовенство. У Середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. Люди у Середньовіччі прагнули свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. Християнське духовенство поділялось на біле та чорне. До білого духовенства належали єпископи та священики, які обслуговували релігійні потреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства. Ядром повсякденного релігійного життя була парафія, яка об’єднувала жителів кількох сіл чи кварталів, на чолі парафії стояв парох – місцевий священик. У свою чергу парафія підпорядковувалась єпархії, на чолі з єпископом, а єпархії об’єднувались в архієпископство. На підтримку життєдіяльності церкви віряни сплачували десятину – десяту частину від своїх прибутків.
Світські феодали. Важливу роль в середньовічному суспільстві займали світські феодали, тобто «ті що воюють», тобто світські феодали. В середовищі феодалів сформувалась система васалітету – ієрархічна феодальна драбина. На її вершині був король – найбагатший власник землі. Саме він вважався верховним сеньйором, або сюзереном усіх феодалів. Нижче розміщувалися найбільші світські феодали – герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. Тому вони були залежними від короля та підпорядковувалися йому. Відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. Нижче розташовувалися рицарі. Потрібно зазначити, що в кожній країні система васалітету мала свої особливості, наприклад в Франції дотримувалися принципу: «васал мого васала – не мій васал». Натомість в Англії, всі підпорядковувалися безпосередньо королю.
Окончательное вхождение Казахстана в состав империи повлекло за собой проникновение российского и иностранного капитала, активную разработку месторождений полезных ископаемых, вывоз сельскохозяйственных продуктов, скупаемых по крайне низким ценам. Историк Галия Ахметова в своем исследовании «Влияние российской власти на быт казахского населения (XIX - начало XX вв.)» попыталась рассмотреть, какое влияние оказала российская культура на быт казахов. Первым происходящие изменения почувствовал казахский аул. Нарушение традиционных маршрутов кочевок, запрет подходить к большинству водных артерий, казачьим поселениям (еще по Указам ХIХ века) привели к разрушению производительных сил общества, а отсутствие достаточных территорий - к уменьшению поголовья скота. Там, где казахи занимались землепашеством, лучшие земли были отданы переселенцам. В результате на остатках земель могли продолжать заниматься скотоводством лишь наиболее богатые люди аула, остальные становились батраками у своих же сородичей, либо у зажиточных переселенцев, или уходили на отхожие промыслы. Разрушалась социальная и родовая структура аула. Русские купцы и казачество занимались меновой торговлей: казахи приобретали предметы домашнего обихода, не производившиеся в условиях кочевого хозяйства, такие как ткани, некоторые предметы домашней утвари и продукты питания в обмен на скот и животноводческое сырье.