время Задание 1.Заполните схему: политические последствия (не менее двух) присоединения Казахского ханства к Рос в 30-50годы XIX века; - экономические последствия (не менее двух) присоединения Ка к Российской империи в 30-50годы XIX века; политические последствия Экономические последствия 1
К 60-70-м годам 19 века в Европе заканчивается содрогавший несколько десятилетий период национально-освободительных движений и революций. Несмотря на поражение некоторых выступлений по всей Европе прокатывается волна борьбы за устранение феодальных пережитков, национальную независимость. Мир, наступивший в странах Европы,дал толчок их политическому и социальному развитию. Особое место в государственной и общественной жизни заняла буржуазия. Начавшаяся индустриализация обеспечила выход из экономического кризиса и демографический рост населения Европы.
Политическое развитие стран Европы в конце 19 - начале 20 векаК 70-м гг. завершаются национально-освободительные движения и революции в Западной Европе. Здесь сложились буржуазные национальные государства в форме конституционных монархий или республик. Стал преобладать эволюционный характер социально-политического развития. Формировалась парламентская система на двух- или многопартийной основе. Парламентская трибуна давала возможность заявить о требованиях и запросах широких слоев населения. Утверждалось гражданское общество с его знанием принципов права и управления, автономностью мышления.
Пилип Орлик. У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору.
К 60-70-м годам 19 века в Европе заканчивается содрогавший несколько десятилетий период национально-освободительных движений и революций. Несмотря на поражение некоторых выступлений по всей Европе прокатывается волна борьбы за устранение феодальных пережитков, национальную независимость. Мир, наступивший в странах Европы,дал толчок их политическому и социальному развитию. Особое место в государственной и общественной жизни заняла буржуазия. Начавшаяся индустриализация обеспечила выход из экономического кризиса и демографический рост населения Европы.
Политическое развитие стран Европы в конце 19 - начале 20 векаК 70-м гг. завершаются национально-освободительные движения и революции в Западной Европе. Здесь сложились буржуазные национальные государства в форме конституционных монархий или республик. Стал преобладать эволюционный характер социально-политического развития. Формировалась парламентская система на двух- или многопартийной основе. Парламентская трибуна давала возможность заявить о требованиях и запросах широких слоев населения. Утверждалось гражданское общество с его знанием принципов права и управления, автономностью мышления.
Объяснение:
Пилип Орлик. У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору.
Объяснение: