+ вопрос: В какой военный союз входила Россия в период, когда она вступила в войну, по итогам которой был заключён данный договор? Укажите название военного союза
4. Законодательное собрание состояло из 745 членов, состав которого в основном был средний класс. Члены были молоды и поскольку никто из них не заседал в предыдущем собрании из-за клятвы самоотречения, принятое ранее, им не хватило национального политического опыта. Как правило, это были люди, сделавшие себя имя благодаря успешной политической карьеры в местной политике.
5. Якобинский клуб, политический клуб в период Великой французской революции. Его предшественником был Бретонский клуб, созданный в июне 1789 в Версале группой депутатов Генеральных штатов от третьего сословия Бретани; вскоре в него вошли многие депутаты от третьего сословия других провинций и некоторые депутаты от дворянства (обуржуазившихся дворян-либералов). После переезда в октябре 1789 в Париж Бретонский клуб был преобразован в «Общество друзей конституции», его стали называть Я. к. по месту заседаний — в зале бывшей библиотеки монахов-якобинцев (как называли во Франции членов доминиканского ордена). Доступ в Я. к. был открыт не только депутатам Учредительного собрания, но относительно высокие членские взносы отгораживали его от неимущих слоев общества. В Я. к. входили наиболее крупные политические деятели, члены законодательных и правительственных учреждений. Он имел широкую сеть филиалов в провинции. Политическая ориентация клуба и его состав демократизировались по мере развития революции по восходящей линии. Первоначально Я. к. объединял всех противников феодально-абсолютистского строя, но преобладающее влияние в нём принадлежало монархистам-конституционалистам, представителям умеренной крупной буржуазии и либерального дворянства
6. 230 лет назад, 14 июля 1789 года, парижские горожане захватили крепость-тюрьму Бастилию, которая чуть позже была разрушена до основания. Это событие считается важной датой в национальной истории, порой ее даже связывают с началом революционных событий во Франции.
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.
Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.
Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса, проса, льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.
В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
1. Император французов
2. Жорж Жак Дантон (1759—1794)
3. король Людовиком XVI
4. Законодательное собрание состояло из 745 членов, состав которого в основном был средний класс. Члены были молоды и поскольку никто из них не заседал в предыдущем собрании из-за клятвы самоотречения, принятое ранее, им не хватило национального политического опыта. Как правило, это были люди, сделавшие себя имя благодаря успешной политической карьеры в местной политике.
5. Якобинский клуб, политический клуб в период Великой французской революции. Его предшественником был Бретонский клуб, созданный в июне 1789 в Версале группой депутатов Генеральных штатов от третьего сословия Бретани; вскоре в него вошли многие депутаты от третьего сословия других провинций и некоторые депутаты от дворянства (обуржуазившихся дворян-либералов). После переезда в октябре 1789 в Париж Бретонский клуб был преобразован в «Общество друзей конституции», его стали называть Я. к. по месту заседаний — в зале бывшей библиотеки монахов-якобинцев (как называли во Франции членов доминиканского ордена). Доступ в Я. к. был открыт не только депутатам Учредительного собрания, но относительно высокие членские взносы отгораживали его от неимущих слоев общества. В Я. к. входили наиболее крупные политические деятели, члены законодательных и правительственных учреждений. Он имел широкую сеть филиалов в провинции. Политическая ориентация клуба и его состав демократизировались по мере развития революции по восходящей линии. Первоначально Я. к. объединял всех противников феодально-абсолютистского строя, но преобладающее влияние в нём принадлежало монархистам-конституционалистам, представителям умеренной крупной буржуазии и либерального дворянства
6. 230 лет назад, 14 июля 1789 года, парижские горожане захватили крепость-тюрьму Бастилию, которая чуть позже была разрушена до основания. Это событие считается важной датой в национальной истории, порой ее даже связывают с началом революционных событий во Франции.
Объяснение:
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.
Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.
Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса, проса, льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.
В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
Прабатьківщина слов’ян
Объяснение:
≡