# 1 Різниця в часі появи Генеральні штати у Франції - вища станово-представницьке установа в 1302-1789 роках. Перші Генеральні штати були скликані в 1302 році, в період конфлікту Філіпа IV з папою Боніфацієм VIII. Англійський парламент остаточно склався в правління Едуарда I (1272-1307), який в 1295 році прийняв так званий «Зразковий парламент». З цього часу англійське феодальне держава набуває форму станової монархії. # 2 Відмінності в пристрої і структурі Відсутність союзу між дворянами і городянами відбилося на пристрої Генеральних штатів. На відміну від парламенту вони ділилися на три палати (за кількістю станів). У першій засідали вищі церковники - архієпископи, єпископи, абати. У другій - представники дворянства. Третю палату становили посланці міст. Англійський парламент і за структурою відрізнявся від французьких Генеральних штатів. У нього за особистими королівськими листами архієпископи, єпископи, абати найбільших монастирів і барони. Крім того, туди викликалися по два лицаря від кожного графства і по два городянина від найбільш великих міст. Лицарі та міські представники обиралися на місцевих зборах в графствах і в містах найбільш заможними людьми. Маси вільного селянства і міська біднота не були представлені в парламенті. Вілланам прямо заборонялося брати участь у виборах.
# 3 Відмінності в правах Ворожнечу станів в Генеральних штатах позбавляла їх того впливу, який придбав англійський парламент. Генеральні штати скликалися нерегулярно і не могли затверджувати закони. Ні регламенту, ні правил, ні порядку скликання генеральні штати, на відміну від англійського парламенту, так і не отримали. Рішення генеральних штатів не мали зобов'язуючого характеру для королівської влади. У той час як в Англії тільки парламент мав право вотировать нові податки, Генеральні Штати навіть не мали права реєструвати королівські укази. Згодом це право у Франції придбав особливий судовий орган - паризький парламент.
Основным содержанием внутренней истории раннереспубликанского Рима была борьба между патрициями и плебеями. Борьба за политические права стала следствием борьбы за землю. Согласно преданию, ещё Ромул наделил каждого римского гражданина небольшим участком земли, который считался его собственностью и передавался по наследству. Основная масса земли принадлежала всей патрицианской общине, так называемое общественное поле. Фонд общественного поля непрерывно увеличивался за счёт захваченных во время войн земель. Использование общественного поля становится источником обогащения патрициев. Плебеи к использованию общественного поля не допускались. Для того, чтобы добиться доступа к общественному полю, плебеям необходимо было вырвать политическую власть из рук патрициев. Плебс был уже далеко не однороден. Основную массу плебеев составляют мелкие собственники – земледельцы, ремесленники, торговцы. У плебеев возникает своя знать – богатые и почитаемые роды, по своему экономическому положению не уступавшие патрицианским. Они то в первую очередь и стремились к получению равных с патрициями прав. В 494 году до н. э. плебеи отказались выступать в военный поход и в полном вооружении удалились из Рима. Не исключалась возможность, что они могут основать самостоятельное государство. Патриции вынуждены были начать переговоры и пойти на уступки. Теперь плебеи могли избирать из своих рядов народных трибунов, которые пользовались неприкосновенностью. Первоначально их обязанности заключались в защите плебеев от произвола. Народные трибуны получили право приостанавливать распоряжения властей (право veto). Сначала избиралось два трибуна, потом их число увеличилось до десяти. Важнейшим преимуществом патрициев было то, что они обладали судебной властью. Писаных законов не было, а судили патриции по своим родовым обычаям, толкуя их так, как это им было выгодно. Плебеи были заинтересованы в записи действующих обычаев, что давало им защиту от произвола. В 449 году до н. э. разработанные законы были высечены на 12 медных досках и выставлены на всеобщее обозрение. Законы 12 таблиц положили начало римскому гражданскому праву. Плебейская верхушка добилась существенных результатов, подготовивших слияние её в единое сословие с патрицианской знатью. Наступившее затем временное перемирие между плебеями и патрициями объясняется напряжёнными внешнеполитическими событиями
Генеральні штати у Франції - вища станово-представницьке установа в 1302-1789 роках. Перші Генеральні штати були скликані в 1302 році, в період конфлікту Філіпа IV з папою Боніфацієм VIII.
Англійський парламент остаточно склався в правління Едуарда I (1272-1307), який в 1295 році прийняв так званий «Зразковий парламент». З цього часу англійське феодальне держава набуває форму станової монархії.
# 2 Відмінності в пристрої і структурі
Відсутність союзу між дворянами і городянами відбилося на пристрої Генеральних штатів. На відміну від парламенту вони ділилися на три палати (за кількістю станів). У першій засідали вищі церковники - архієпископи, єпископи, абати. У другій - представники дворянства. Третю палату становили посланці міст.
Англійський парламент і за структурою відрізнявся від французьких Генеральних штатів. У нього за особистими королівськими листами архієпископи, єпископи, абати найбільших монастирів і барони.
Крім того, туди викликалися по два лицаря від кожного графства і по два городянина від найбільш великих міст. Лицарі та міські представники обиралися на місцевих зборах в графствах і в містах найбільш заможними людьми. Маси вільного селянства і міська біднота не були представлені в парламенті. Вілланам прямо заборонялося брати участь у виборах.
# 3 Відмінності в правах
Ворожнечу станів в Генеральних штатах позбавляла їх того впливу, який придбав англійський парламент. Генеральні штати скликалися нерегулярно і не могли затверджувати закони.
Ні регламенту, ні правил, ні порядку скликання генеральні штати, на відміну від англійського парламенту, так і не отримали. Рішення генеральних штатів не мали зобов'язуючого характеру для королівської влади. У той час як в Англії тільки парламент мав право вотировать нові податки, Генеральні Штати навіть не мали права реєструвати королівські укази. Згодом це право у Франції придбав особливий судовий орган - паризький парламент.
В 494 году до н. э. плебеи отказались выступать в военный поход и в полном вооружении удалились из Рима. Не исключалась возможность, что они могут основать самостоятельное государство. Патриции вынуждены были начать переговоры и пойти на уступки. Теперь плебеи могли избирать из своих рядов народных трибунов, которые пользовались неприкосновенностью. Первоначально их обязанности заключались в защите плебеев от произвола. Народные трибуны получили право приостанавливать распоряжения властей (право veto). Сначала избиралось два трибуна, потом их число увеличилось до десяти.
Важнейшим преимуществом патрициев было то, что они обладали судебной властью. Писаных законов не было, а судили патриции по своим родовым обычаям, толкуя их так, как это им было выгодно. Плебеи были заинтересованы в записи действующих обычаев, что давало им защиту от произвола. В 449 году до н. э. разработанные законы были высечены на 12 медных досках и выставлены на всеобщее обозрение. Законы 12 таблиц положили начало римскому гражданскому праву. Плебейская верхушка добилась существенных результатов, подготовивших слияние её в единое сословие с патрицианской знатью. Наступившее затем временное перемирие между плебеями и патрициями объясняется напряжёнными внешнеполитическими событиями