Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
В ходе антияпонской войны Компартия Китая и Гоминьдан во второй раз объединились для сотрудничества, чтобы противостоять японской агрессии. Второе сотрудничество привело к формированию единого антияпонского национального фронта. Первое сотрудничество между КПК и Гоминьданом проходило в период с января 1924 года по июль 1927 года, в целях свержения господства северных милитаристов над китайской властью. В середине 1937 года дислоцированная в северной части провинции Шэньси центральная часть Красной Армии была переформирована в Восьмую Армию национально-революционной армии. 22-го сентября Центральным информационным агентством Гоминьдана была опубликована «Декларация ЦК КПК о сотрудничестве между Гоминданом и КПК». 23-го сентября Чан Кайши выступил с речью, в которой признал законный статус КПК. В октябре партизанские отряды Красной Армии, действующие в 13 регионах на Юге Китая, были переформированы в Новый 4-ый корпус национально-революционной армии. Второе сотрудничество между КПК и Гоминьданом было успешным. Единый антияпонский национальный фронт был официально сформирован. .
Будучи частью Единого антияпонского национального фронта, КПК постепенно превратилась в твердый оплот в борьбе против японских захватчиков. Народные революционные силы, находившиеся под ее руководством, стали решающим фактором, от которого зависело будущее Китая. Благодаря КПК Война Сопротивления китайского народа японским захватчикам закончилась победой Китая.
Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение:
В ходе антияпонской войны Компартия Китая и Гоминьдан во второй раз объединились для сотрудничества, чтобы противостоять японской агрессии. Второе сотрудничество привело к формированию единого антияпонского национального фронта. Первое сотрудничество между КПК и Гоминьданом проходило в период с января 1924 года по июль 1927 года, в целях свержения господства северных милитаристов над китайской властью. В середине 1937 года дислоцированная в северной части провинции Шэньси центральная часть Красной Армии была переформирована в Восьмую Армию национально-революционной армии. 22-го сентября Центральным информационным агентством Гоминьдана была опубликована «Декларация ЦК КПК о сотрудничестве между Гоминданом и КПК». 23-го сентября Чан Кайши выступил с речью, в которой признал законный статус КПК. В октябре партизанские отряды Красной Армии, действующие в 13 регионах на Юге Китая, были переформированы в Новый 4-ый корпус национально-революционной армии. Второе сотрудничество между КПК и Гоминьданом было успешным. Единый антияпонский национальный фронт был официально сформирован. .
Будучи частью Единого антияпонского национального фронта, КПК постепенно превратилась в твердый оплот в борьбе против японских захватчиков. Народные революционные силы, находившиеся под ее руководством, стали решающим фактором, от которого зависело будущее Китая. Благодаря КПК Война Сопротивления китайского народа японским захватчикам закончилась победой Китая.