В Российской империи действовала абсолютная (самодержавная) монархия, откуда правитель имел (де-юре) неограниченную власть и (де-факто) необходимость иметь лояльное окружение. Чтобы ответить на заданный вопрос, нужно отметить, что монархия зачастую является одной из самых лучших (относительно республик) форм правления, так как правитель несет службу государству: не в его интересах воровать из собственной казны, не в его интересах обеднять государство, которое, по сути, является его собственностью.
Исходя из вышеизложенной информации, можно сказать, что изменение стиля правления на конституционный монархический строй дала бы меньше полномочий властным родовым окружениям. Права людей бы уравнялись, их роль была бы большей, они могли бы сами вершить свои судьбы. В стране начался бы упадок знати - расцвет свободного предпринимательства, что по бы развитию экономики и науки. Возможно, что национальные фокусы России стали бы вдохновляющими, а сама она бы приобщилась к Европе, возможно, усилив влияние других христианских течений. Не исключено, что власть бы осталась в руках монарха все такой же сильной, однако, что важнее, согласился бы народ идти за лидером, который заботится о своей нации.
Рабство у Стародавньому Римі було використанням праці людей у статусі рухомого майна та мало важливе місце в суспільстві та економіці. Окрім ручної праці, раби виконували багато побутових обов'язків та могли бути висококваліфікованими професіоналами. Рабська праця включала широкий спектр робіт від сільського й домашнього господарства чи роботи на шахтах до ведення бухгалтерії, медицини та забезпечення розваг для вільних громадян. Становище рабів дуже різнилося, залежно від виду роботи та ставлення їхніх хазяїв. Тоді як одні раби отримували лише мінімум необхідного для життя, інші могли володіти власними грошима та майном. Рабами ставали військовополонені, злочинці та боржники, а також люди, чиї батьки були рабами. Римські раби, на відміну від грецьких, могли бути відпущені на волю та мати обмежений захист з боку держави. Так, у пізніші часи, заборонялося безпідставне вбивство рабів, їхнє ув'язнення та продаж для чи гладіаторських боїв.
В Российской империи действовала абсолютная (самодержавная) монархия, откуда правитель имел (де-юре) неограниченную власть и (де-факто) необходимость иметь лояльное окружение. Чтобы ответить на заданный вопрос, нужно отметить, что монархия зачастую является одной из самых лучших (относительно республик) форм правления, так как правитель несет службу государству: не в его интересах воровать из собственной казны, не в его интересах обеднять государство, которое, по сути, является его собственностью.
Исходя из вышеизложенной информации, можно сказать, что изменение стиля правления на конституционный монархический строй дала бы меньше полномочий властным родовым окружениям. Права людей бы уравнялись, их роль была бы большей, они могли бы сами вершить свои судьбы. В стране начался бы упадок знати - расцвет свободного предпринимательства, что по бы развитию экономики и науки. Возможно, что национальные фокусы России стали бы вдохновляющими, а сама она бы приобщилась к Европе, возможно, усилив влияние других христианских течений. Не исключено, что власть бы осталась в руках монарха все такой же сильной, однако, что важнее, согласился бы народ идти за лидером, который заботится о своей нации.
Объяснение:
Рабство у Стародавньому Римі було використанням праці людей у статусі рухомого майна та мало важливе місце в суспільстві та економіці. Окрім ручної праці, раби виконували багато побутових обов'язків та могли бути висококваліфікованими професіоналами. Рабська праця включала широкий спектр робіт від сільського й домашнього господарства чи роботи на шахтах до ведення бухгалтерії, медицини та забезпечення розваг для вільних громадян. Становище рабів дуже різнилося, залежно від виду роботи та ставлення їхніх хазяїв. Тоді як одні раби отримували лише мінімум необхідного для життя, інші могли володіти власними грошима та майном. Рабами ставали військовополонені, злочинці та боржники, а також люди, чиї батьки були рабами. Римські раби, на відміну від грецьких, могли бути відпущені на волю та мати обмежений захист з боку держави. Так, у пізніші часи, заборонялося безпідставне вбивство рабів, їхнє ув'язнення та продаж для чи гладіаторських боїв.
Объяснение: