Використовуючи текст параграфа та уривок із хроніки, складіть план розповіді про внутрішні та зовнішні заходи короля Казимира III. Чому його прозвали Великим?
Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.
Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.
Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.
Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар(Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.
Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом.
Ордынское владычество было ликвидировано на Руси в результате стояния на Угре. Это событие названо стоянием, а не битвой, потому что сражения как такового не было: ордынские войска отступили без боя. В стоянии участвовали русское войско великого князя Ивана III, и ордынское войско хана Ахмата.
Хан Ахмат предпринял поход на Русь в 1472 году, и сжёг город Алексин. В ответ Русь отказалась в дальнейшем платить Орде какую бы то ни было дань. Обычно указывают 1476 год как год прекращения уплаты дани, но согласно Вологодско-Пермской летописи, уплата прекратилась в 1472 году, в том же году, в котором был уничтожен Алексин.
Ахмат в то время воевал с Крымским ханством и не сразу решился на войну на два фронта. В 1480 году он вновь отправил войско на Русь. Он заключил альянс с Литвой, а Иван III, в свою очередь, заключил временный союз с Крымским ханством, которое обещало не позволить Литве вступить в войну. Крымцы действительно развязали войну с Литвой, и в результате войско Ахмата пришло к реке Угре без литовской военной Поэтому они не решились напасть, и постояв на противоположном берегу реки от русского войска, отступили несолоно хлебавши.
Больше Орда никогда не претендовала на власть над Русью или на сбор дани, поэтому стояние на Угре историки считают ликвидацией ига.
Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.
Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.
Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.
Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар(Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.
Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом.
Ордынское владычество было ликвидировано на Руси в результате стояния на Угре. Это событие названо стоянием, а не битвой, потому что сражения как такового не было: ордынские войска отступили без боя. В стоянии участвовали русское войско великого князя Ивана III, и ордынское войско хана Ахмата.
Хан Ахмат предпринял поход на Русь в 1472 году, и сжёг город Алексин. В ответ Русь отказалась в дальнейшем платить Орде какую бы то ни было дань. Обычно указывают 1476 год как год прекращения уплаты дани, но согласно Вологодско-Пермской летописи, уплата прекратилась в 1472 году, в том же году, в котором был уничтожен Алексин.
Ахмат в то время воевал с Крымским ханством и не сразу решился на войну на два фронта. В 1480 году он вновь отправил войско на Русь. Он заключил альянс с Литвой, а Иван III, в свою очередь, заключил временный союз с Крымским ханством, которое обещало не позволить Литве вступить в войну. Крымцы действительно развязали войну с Литвой, и в результате войско Ахмата пришло к реке Угре без литовской военной Поэтому они не решились напасть, и постояв на противоположном берегу реки от русского войска, отступили несолоно хлебавши.
Больше Орда никогда не претендовала на власть над Русью или на сбор дани, поэтому стояние на Угре историки считают ликвидацией ига.