Алекса́ндр-Жорж-Анрі́ Реньо́ (фр. Alexandre-Georges-Henri Regnault; 31 жовтня 1843 — 19 січня 1871) — французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: «Фетіда приносить Ахіллесу зброю»; відправившись потім у Рим як пенсіонер французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим (костюми, народні сцени, свята та околиці цього міста). У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні (знаходиться в музеї «Лувр» в Парижі) і чудову копію знаменитої картини Веласкеса «Las Lanzas», що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів — вищезгаданий портрет генерала Прима, «Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя» (1870), «Страта без суду мавританських королів Гренади» (1870, Музей д'Орсе), «Портрет графині де Барк» (1869, Лувр) і «Юдифь і Олоферн» (в марсельському музеї). Реньо майстерно працював аквареллю[2]. Також малював картини у стилі орієнталізм[3].
(когда в Европе впервые возникает идея непрерывного мор. пути в страны Востока) до сер. 17 в. (когда одни мор. пути в эти страны были уже открыты, а относительно других установлено, что они, если и существуют, не могут иметь практич. значения). В зарубежной лит-ре встречаются др. датировки, обычно сер. 15 – сер. 16 вв. Термин «В. г. о.» условен, однако для его использования есть основания: никогда важнейшие географич. открытия не совершались с такой интенсивностью и не имели такого значения для развития Европы и всего мира, как в этот период. С кон. 20 в., накануне и во время празднования 500-летних юбилеев открытия Америки и мор. пути в Индию, вокруг роли В. г. о. развернулась острая полемика. В частности, обществ. деятели и учёные ряда стран Лат. Америки, Азии и Африки отказывались «праздновать начало своего угнетения» и отрицали сам термин «открытие», заменяя его «встречей культур» или «сокрытием» одной культуры другой.
Алекса́ндр-Жорж-Анрі́ Реньо́ (фр. Alexandre-Georges-Henri Regnault; 31 жовтня 1843 — 19 січня 1871) — французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: «Фетіда приносить Ахіллесу зброю»; відправившись потім у Рим як пенсіонер французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим (костюми, народні сцени, свята та околиці цього міста). У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні (знаходиться в музеї «Лувр» в Парижі) і чудову копію знаменитої картини Веласкеса «Las Lanzas», що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів — вищезгаданий портрет генерала Прима, «Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя» (1870), «Страта без суду мавританських королів Гренади» (1870, Музей д'Орсе), «Портрет графині де Барк» (1869, Лувр) і «Юдифь і Олоферн» (в марсельському музеї). Реньо майстерно працював аквареллю[2]. Також малював картини у стилі орієнталізм[3].
Анрі Реньо
фр. Henri Regnault
Henri Regnault par Barrias.JPG
(когда в Европе впервые возникает идея непрерывного мор. пути в страны Востока) до сер. 17 в. (когда одни мор. пути в эти страны были уже открыты, а относительно других установлено, что они, если и существуют, не могут иметь практич. значения). В зарубежной лит-ре встречаются др. датировки, обычно сер. 15 – сер. 16 вв. Термин «В. г. о.» условен, однако для его использования есть основания: никогда важнейшие географич. открытия не совершались с такой интенсивностью и не имели такого значения для развития Европы и всего мира, как в этот период. С кон. 20 в., накануне и во время празднования 500-летних юбилеев открытия Америки и мор. пути в Индию, вокруг роли В. г. о. развернулась острая полемика. В частности, обществ. деятели и учёные ряда стран Лат. Америки, Азии и Африки отказывались «праздновать начало своего угнетения» и отрицали сам термин «открытие», заменяя его «встречей культур» или «сокрытием» одной культуры другой.
Вроде все