В кратце Как вы думаете, что определило популярность социалистических идей в мире после Второй мировой войны?
2. Всегда ли выбор социалистической модели развития той или иной страной был добровольным?
3. Какие события показали неустойчивость политических режимов в Восточной Европе в 1950 – 1960 годы?
4. Какими были итоги развития восточноевропейских государств в послевоенные годы? Почему темпы роста экономики в 1960 – 1970 годы у них упали?
5. Что представляла собой «доктрина Брежнева», каков был ее основной идеологический и политичекий смысл?

Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат

У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).

До прихода Ислама в Аравии были постоянные межплеменные войны и междоусобицы... племена не признавали королей в Арабии не было истории централизованного государства.. или единого политического лидера. . Так же, арабы не были объединены каким-то одним религиозным культом.. каждое племя верило в своих богов... у них были свои идолы... некоторые арабы были так же христианами и иудеями... но они были в меньшинстве. . Арабы-идолопоклонники не верили в загробную жизнь.. и главным их лозунгом было брать от жизни все и жить сегодняшним днем, что возможно.. отсюда многие оды доисламского периода.. где авторы восхваляют игры.. вино.. женщин.. щедрость.. месть. . Для доисламских арабов главным были традиции и обычаи, а не религиозные догмы. Не было такого понятия как защита со стороны государства.. поэтому, эту функцию выполняло племя. Всем заправляла племенная солидарность (асабийя).. и даже с приходом Ислама, зачастую асабийя брала верх над таким понятием как религиозное братство. .

В тоже время все арабы говорили на арабском языке.. и в последствии это послужило одним из самых важных моментов в распространении Ислама по всей Аравии.. т. к. арабский - это язык Корана.

У Ислама на пути не стояло подобных ему противников... все многочисленные попытки создания государств в Аравии к 7ому веку потерпели крах... и в каком-то смысле, Ислам заполнил некий политический вакуум (пустоту) , который существовал в Аравии. .

С распространением Ислама арабы стали объединяться вокруг идеи... вокруг религиозных догм... наконец-то в Аравии появилась какая-то единая система.. которая смогла обеспечить относительный порядок... которая принесла единые законы. . Если кратко.. то это основные причины..