В ходе международной конференции, созванной по окончании Первой мировой войны державами-победительницами, были подписаны мирные договоры с побежденными государствами. Какой из названных договоров создавал угрозу ограбления и закабаления Китая наиболее сильными государствами? Свой ответ обоснуйте. 1.Версальский договор
2.Трактат пяти держав
3.Трианонский договор
4.Трактат девяти держав
5.Севрский договор

Страны Востока всегда были изолированы от других стран. В госудрствах Востока был совсем иной путь развития. Модернизация там случилась намного позже, чем в странах Запада. Восточным странам было далеко до уровня развития западных европейцев. Примером этого служат опиумные войны.(Вспомните морское сражение между британским усовершенствованном кораблём и китайскими джонками, предназначенными для рыбалки). В период Нового времени все страны Востока переживали огромные потрясения.Так как страны были ослаблены, то могущественные европейские державы стремились их захватить и увеличить таким образом свои земли. 

Что касается колониальной зависимости стран Азии и Африки, то всё объяснятся очень просто. Европейцы владели новинками оружия, различных боеприпасов, военной техники.А в странах Азии и Африки только начинался процесс модернизации. Бой был не наравных и естественно страны Азии и Африки оказывались в положении колониальной зависимости.

Подробнее - на -

Объяснение:

Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.

Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.