В данную эпоху, на территории Казахстана шел процесс роста количества новых городов, а также количества населения в старых городах. Если раньше источники сообщали названия 6 городов в Южном Казахстане (в эпоху Тюркского и Западно-тюркского каганатов), то в IX веке количество городов выросло до 33-37. В северовосточном Семиречье количество городов также выросло с 10 в IX веке до 70 в начале XIII века. Рост старых городов можно проиллюстрировать примером Отрара, площадь которого выросла с 5 гектаров до 170 гектар. Также стоит отметить тот факт, что Караханидское государство имело сильную и сложноорганизованную экономику. Из всех государств данного региона того времени Караханидское государство имело самый большой объем денежной эмиссии (количество монет в денежном обращении). Причем данный объем монет позволяет лучше восстановить историю Караханидского государства, чем, если бы историю данного государства восстанавливали бы только по первоисточникам.На территории Казахстана находился один из главных караванных путей Шелкового пути на Восток, это был город Жетысу. Множество средневековых городов находились вдоль Шелкового пути. Места зимовок тоже располагались вблизи от этого пути. Торговые отношения и экономические связи тому, что народы и племена перенимали друг у друга опыт ведения хозяйства. Тюркоязычные племена переняли у согдийцев оседлость. Согдийцы научились у тюрков скотоводству.
В Х-ХІІ вв. наблюдается рост числа городов, получает развитие оседлый образ жизни на территории Казахстана. В раннем средневековье в Южном Казахстане насчитывалось 30 городов, во второй половине средневековья число городов в Южном Казахстане насчитывается до 37 городов.
Развитие городов в средневековье привело к росту спроса производственных товаров. В результате в городах появилось множество мастерских. В городе Отрар, Тараз и Талгар были мастерские по изготовлению керамической посуды.
Возле мест зимовок богачи строили постоянные жилища из камня. Поселения постепенно превращались в города. Каганы и представители феодальной знати огораживали свои ставки высокими глинобитными стенами, превращали их в крепости.
Задание, которое необходимо отправить на проверку учителю!
1. Озаглавьте данный текст
2. Выпишите к 9 ключевых слов (на ваш взгляд, главных опорных слов темы! )
3. Сделайте вывод отом, каковы были достижения тюрков
Турецька культура в XVI-XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми забороняли світську освіту (всі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, бо намальований образ начебто міг відібрати душу. Але, попри ці та інші заборони, в Османській імперії з'явились і цікаві наукові праці та літературні твори, і чудові пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва.
У тогочасній турецькій культурі можна вирізнити два періоди: від другої половини XV ст. до кінця XVI ст. — піднесення, а починаючи із XVII ст., — занепад.
Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.
У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.
Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.
Значного розквіту досягла в XVI ст. турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв особливу увагу зведенню у столиці своєї імперії нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель. Він намагався, як казали сучасники, перетворити візантійський Константинополь у Стамбул — справжнє серце Османської імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов'язаний з діяльністю КоджаСимана — грецького архітектора, який перебував на службі в турецького султана. За своє напрочуд довге життя (1490-1588) він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманів у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та ін.
Особлива увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним орнаментом, вирізьбленим по дереву та каменю. Заборона зображувати тварин і людей змушувала митців створювати складні орнаменти з геометричних фігур і рослин.
Тауекель хан поддерживал дипломатические отношения с империей Великих Моголов в Индии, Ногайской Ордой, Сибирским ханством, Государством Сефевидов, Московским государством. Из русских архивных документов известно, что в 1594 году Кул-Мухаммед, посол Тауекель-хана в Московском государстве, получил известие о прибытии в Москву послов Сефевида шаха Аббаса I. Казахский посол предпринял активные попытки установить контакт с сефевидскими послами. Свою цель Кул-Мухаммед объяснял довольно ясно: «нам с кизылбаским сослатца и стоять бы с кизылбаским на бухарсково». Ему удалось встретиться с послами шаха Аббаса I. Встреча была выгодна и для Сефевидских послов. Заключив в 1590 году очень тяжелый для государства мирный договор с Османской империей, Аббас-шах I искал себе союзников в предстоящей войне. В результате этого в Казахское ханство вместе с Кул-Мухаммедом и русскими послами отправился «шахов человек Дервиш-Магмет». Также и Кул-Мухаммед послал своего доверенного человека к сефевидскому шаху. Результаты этих переговоров не попали на страницы исторических документов, и мы не знаем, чем они завершились. Известно, что Дервиш-Мухаммед встретился с Тауекель-ханом. Сефевидский посол планировал вернуться на родину через территорию Казахского ханства, однако не получил на это разрешения казахского хана. В конце концов, он вынужден был возвращаться в Москву.В связи с этим, нужно отметить немаловажный, на наш взгляд, факт. Военные походы правителей Казахского ханства и правителей Сефевидского государства против Шейбанидов совпадали по времени. В тот самый момент, когда Тауекель-хан предпринял поход и попытался установить свою власть в Мавераннахре, аналогичную кампанию против Шибанидов развернул в Хорасане Аббас-шах І. В 1598-1599 годы, когда казахские правители включили в состав Казахского ханства города Туркестана, а также Ташкент и Фергану, Сефевиды установили свою власть почти над всеми городами Хорасана – Нишапуром, Мешхедом, Гератом и Мервом. Возможно, их действия были между собой согласованы. Тауекель-хана поддерживал отношения с русским царем Фёдором I в конце XVI века. В 1594 году Тауекель отправил посольство с Кул-Мухаммедом к царю Фёдору с целью вызволить из русского плена племянника Тауекеля — Ураз-Мухаммеда, который был захвачен в 1580 году во время войны с Кучумом. Казахские послы передали русскому царю ряд интересных сведений о состоянии Казахского ханства под управлением Тауекель-хана:
Объяснение: