Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.
Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.
Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.
За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зображенні різні його грані.
Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
Усиление разногласий между церковной и светской властью.
Церковный собор 1666-1667 гг.
- Что же происходило с церковью во время Смуты?
Смута стала суровым испытанием для церкви. Поляки разграбили и уничтожили около 450 московских церквей, убивали служителей церкви и брали их в заложники. Митрополит Филарет тоже оказался в плену, но потом вернулся и стал патриархом. Также он правил с Михаилом Романовым.
Реформа патриарха Никона. По предложения царя Алексея Михайловича главой церкви становится Никон
В конце XVII столетия обострились противоречия в церковной жизни. Дело в том, что в русских церковных книгах, которые были переписаны от руки, имелось много описок и искажений текста. Мнения верующих разделились. Одни предлагали исправить церковные книги и обряды по древнерусским образцам. Другие считали, что следует обратиться не к книгам столетней давности, а к самим греческим источникам, с которых они переписывались. В 1953-1955 гг. была проведена церковная реформа (раздаются карточки с содержанием церковной реформы, запишите в тетрадь этот период). Ученики записывают дату в тетрадь.
. Усиление разногласий между церковной и светской властью. Патриарх Никон был человеком своенравным и волевым. Получив власть над верующими, он выступил с идеей первенства церковной власти над царской. По сути, предложил Алексею Михайловичу разделить с ним власть по примеру Филарета и Михаила Романова. Это не могло понравиться царю, и он перестал ходить на богослужения к патриарху и приглашать его на государственные приёмы. Никон самовольно сложил с себя полномочия патриарха в Успенском соборе и удалился в монастырь. Стал ждать, что царь раскается и позовёт обратно, но вместо этого Алексей Михайлович замыслил провести церковный суд над Никоном.
Для суда над Никоном был созван Церковный собор. Запишите в тетрадь дату 1666-1667 гг., это 4-й пункт плана (учащиеся записывают в тетрадь, отвечают на во что такое собор?). На соборе Алексей Михайлович осудил Никона за самовольное оставление поста патриарха, цитата «самовольно и без нашего царского повеления церковь оставил и от патриаршества отрёкся» (С. 77 учебника). Присутствующие на соборе церковные иерархи поддержали царя и осудили Никона, благословив лишение его сана патриарха и вечное заточение в монастырь. Одновременно собор поддержал реформу, предал анафеме её противников, которые стали именоваться старообрядцами. Так начался Раскол в русской православной церкви.
Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.
Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.
Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.
За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зображенні різні його грані.
Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
что было:
:Церковь после Смуты.
Реформа патриарха Никона.
Усиление разногласий между церковной и светской властью.
Церковный собор 1666-1667 гг.
- Что же происходило с церковью во время Смуты?
Смута стала суровым испытанием для церкви. Поляки разграбили и уничтожили около 450 московских церквей, убивали служителей церкви и брали их в заложники. Митрополит Филарет тоже оказался в плену, но потом вернулся и стал патриархом. Также он правил с Михаилом Романовым.
Реформа патриарха Никона. По предложения царя Алексея Михайловича главой церкви становится Никон
В конце XVII столетия обострились противоречия в церковной жизни. Дело в том, что в русских церковных книгах, которые были переписаны от руки, имелось много описок и искажений текста. Мнения верующих разделились. Одни предлагали исправить церковные книги и обряды по древнерусским образцам. Другие считали, что следует обратиться не к книгам столетней давности, а к самим греческим источникам, с которых они переписывались. В 1953-1955 гг. была проведена церковная реформа (раздаются карточки с содержанием церковной реформы, запишите в тетрадь этот период). Ученики записывают дату в тетрадь.
. Усиление разногласий между церковной и светской властью. Патриарх Никон был человеком своенравным и волевым. Получив власть над верующими, он выступил с идеей первенства церковной власти над царской. По сути, предложил Алексею Михайловичу разделить с ним власть по примеру Филарета и Михаила Романова. Это не могло понравиться царю, и он перестал ходить на богослужения к патриарху и приглашать его на государственные приёмы. Никон самовольно сложил с себя полномочия патриарха в Успенском соборе и удалился в монастырь. Стал ждать, что царь раскается и позовёт обратно, но вместо этого Алексей Михайлович замыслил провести церковный суд над Никоном.
Для суда над Никоном был созван Церковный собор. Запишите в тетрадь дату 1666-1667 гг., это 4-й пункт плана (учащиеся записывают в тетрадь, отвечают на во что такое собор?). На соборе Алексей Михайлович осудил Никона за самовольное оставление поста патриарха, цитата «самовольно и без нашего царского повеления церковь оставил и от патриаршества отрёкся» (С. 77 учебника). Присутствующие на соборе церковные иерархи поддержали царя и осудили Никона, благословив лишение его сана патриарха и вечное заточение в монастырь. Одновременно собор поддержал реформу, предал анафеме её противников, которые стали именоваться старообрядцами. Так начался Раскол в русской православной церкви.