Iv–vii в. – великое переселение народов перемещение германцев, гуннов, славян и др. племен с периферии римской империи на ее территорию). создание германцами в западной части римской империи «варварских королевств», в восточной части – образование византийской империи. расселение германцев и славян на территории от британии, галлии и испании до финского залива, верхней волги и дона. 481–511 гг. – правление короля франков хлодвига из династии меровингов. принятие франками христианства. создание «салической правды» – записи обычного права салических франков. 486 г. – битва у г. суассон между войском вождя салических франков хлодвига и войсками бывшего римского наместника сиагрия. 3авоевание франками галлии – исходный этап образования франкского государства. 493–526 гг. – правление короля остготов те-одориха великого. основание остготского государства в италии. 527–565 гг. – правление византийского императора юстиниана i. кодификация римского п рава (кодекс юстиниана). усиление центральной власти, армии, налогового гнета. преследование еретиков. строительство военных укреплений для обороны от вторжений варваров, в константинополе – храма святой софии. возвращение захваченных варварами областей 3ападной римской империи северная африка, сардиния, корсика, апеннинский полуостров, сицилия, юго-восточная часть пиренейского полуострова). 532 г. – восстание «ника» в константинополе название от клича-пароля восставших – «ника! » («побеждай! »). вызвано налоговым гнетом и притеснениями властей, преследованием еретиков и язычников. с наемных отрядов готов и герулов подавлено. 560–796 гг. – аварский каганат. располагался в паннонии. совершал набеги на славян, франков, лангобардов, грузин и византию. уничтожен королем франков карлом великим. 568 г. – завоевание италии. образование лангобардского королевства в северной и центральной италии. 622 г. – переселение мухаммеда из мекки вмедину хиджра). начало мусульманского летосчисления.
історія давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н. е. — v—vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога діоніса — діонісій. на цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета феспіса (друга половина 6 століття до н. якому приписується і введення першого актора. з хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи відродження і просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.
відповідь:
історія давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н. е. — v—vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога діоніса — діонісій. на цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета феспіса (друга половина 6 століття до н. якому приписується і введення першого актора. з хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи відродження і просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.
пояснення: