Установіть послідовність подій. А «Нам стало відомо, що ворог наш, король шведський, бачачи виснаження сил своїх і не маючи надії збройно проти наших... військ стояти і перемогу... здобути..., бажаючи швидким і лукавим походом випередити військо наше, в Малоросійський край за за присиланням зрадника Мазепи ввійшовши, його завоювати і, взявши найвідоміші міста, в них засісти, а потім цю землю тяжкими данями, податками і полоненням людей аж до остаточного розорення довести...» Б «Ваша величносте, мушу сказати Вам, що я добре бачу, як Ви без будь-яких підстав, а лише через лихі намови добродія Меншикова хочете погубити мою Батьківщину... І хай краще я помру найлютішою смертю, аніж побачу страшне видовище повної загибелі мого народу» В «Це робиться для вашого блага... бути під російським судом і управлінням, щоб тим самим мал�російському народу всі неправі суди і марні тяготи припинені були» Г «У гетьманській резиденції тричі на рік має збиратися Генеральна рада: на Різдво, Великдень і Покрова. На ній, окрім названих вище представників, мають бути посли Запорозького Низового війська, тобто Січі...»
ответ:Страна двух рек. Она лежит между двумя большими реками – Евфратом и Тигром. Отсюда и её название – Двуречье или Междуречье. Почвы в Южном Двуречье удивительно плодородны. Так же как Нил в Египте, реки дали жизнь и процветание этой тёплой стране. Но разливы рек проходили бурно: порой потоки воды обрушивались на селения и пастбища, сносили и жилища, и загоны для скота. Приходилось стоить насыпи по берегам, чтобы наводнением не смыло посевы на полях. Для орошения полей и садов нарыты каналы. Государства возникли здесь приблизительно в то же время, что и в долине Нила, – более пяти тысяч лет назад.
Города из глиняных кирпичей. Многие селения древних земледельцев, вырастая, превращались в города – центры небольших государств. Города обычно стояли на берегах рек или возле канала. Жители плавали между ними на судёнышках, сплетённых из гибких веток и обтянутых кожей. Из многочисленных городов самыми крупными были Ур и Урук. В Южном Двуречье нет ни гор, ни лесов, а значит, не могло быть строительства из камня и дерева. Дворцы, храмы сооружали из больших глиняных кирпичей. Дерево было дорого – деревянные двери имелись лишь в богатых домах, в бедных двери закрывали циновкой. Топлива в Двуречье было мало, и кирпичи не обжигали, а просто сушили на солнце. Необожжённый кирпич легко крошится, поэтому оборонную городскую стену приходится делать такой толщины, что по верху могла проехать повозка.
Объяснение:
Спочатку на правому фланзі, в районі дій 4-ї і 5-ї армій, ситуація склалася несприятлива для російських військ, і вони під натиском австрійської армії стали відходити від міст Красника і Томашова на північ. Лівофлангові армії: 3-тя під командуванням генерала Рузського (з району Дубна) і 8-ма під командуванням генерала Брусилова (з району Проскурова) — розгорнули успішний наступ в напрямку на Львів і Галич. На притоках Дністра — річках Золота Липа (13—15 серпня) і Гнила Липа (16—18 серпня) опір австрійських військ був подоланий, і вони стали відступати.
Комендант російської армії на фронті Гнилої Липи генерал Іванов зорієнтувався в дійсному становищі доволі пізно і тільки 17 серпня дав наказ своїм військам наздоганяти розбиті австрійські дивізії. Наступ відбувся великими силами: даремно пробував стримати російські полки 12-й австрійський корпус. Знову, як і над Гнилою Липою, розчарували угорські вояки. 19 серпня в одній угорській бригаді під Львовом вибухла серед гонведів така паніка, що цілий корпус мусив кинути фронт, подавшись у слід за угорцями, які ганебно покинули свій бойовий пост. З історії Українських Січових Стрільців відомо, що в тих днях паніки у Львові, коли вулицями міста втікали пішки, на возах та кінно угорці, проти росіян вирушили частини стрільців. Хоч погано озброєні, вони не злякалися і точно виконали наказ.
21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич.
У висліді цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілись тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тисяч осіб, з яких 100 тисяч були полонені. Тільки завдяки терміновій до і з боку Німецької імперії і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорська імперія уникнула остаточного розгрому. Завоювання Галичини характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити».
(Сори, если не то)