"Усі результати досліджень Маркса та Енгельса, -вважав Е.Бернштейн, - можуть зберегти свою достовірність, якщо їх не зуміють спростувати, оскільки ані марксизм, ані будь-яка інша система поглядів не може володіти абсолютною істиною". Яким є ваше ставлення до цього тверджень? Чи погоджуєтеся ви з ним? Поясніть свою точку зору.

Осерьезности решаемых проблем и об отношении к ним великобритании говорит численность делегации, возглавляемой дэвидом ллойдом джорджем. она состояла из 207 человек, из них 12 – от министерства иностранных дел, 28 – от военного министерства, 22 – от адмиралтейства, 13 – от министерства авиации, 26 – от министерства торговли и 75 – от доменионов2. вопрос о рейнской границе стал в центре внимания парижской конференции уже в самом ее начале. дипломатия, игнорируя возможность нового германского натиска на западе и опасаясь установления французского господства в европе, всячески противодействовала осуществлению рейнских планов франции. от ее в той или иной форме к франции усилило бы и стратегические позиции франции. лишилась бы возможности использовать франко- германскиие противоречия для того, что бы выступать в роли арбитра в европейских делах. делегация решительно выступила против французской программы установления границ по рейну. «если мы достаточно предусмотрительны, мы должны предложить германии мир, который в силу своей справедливости будет для всех разумных людей предпочтительнее большевистской альтернативы», - писал д. ллойд - джордж1. таким образом чрезмерные требования от германии, по мнению верхов, могли не только способствовать усилению позиций франции, но и толкнуть веймарскую республику «в объятия большевистской россии». германская сухопутная военная мощь никогда не вызывала особого беспокойства в . с флотом, а не с армией, была связана угроза для британской мировой торговли, для ее имперских коммуникаций, для ее колониальной гегемонии и морского владычества. тем не менее, по тактическим соображениям всемерно форсировала вопрос о разоружении германии. в первую очередь это вызывалось внутриполитическими мотивами. тяга в армии где мобилизация заставляла правительство быстрее распустить солдат по домам. а для этого надо было разоружить германию. был еще один мотив, заставлявший , торопиться с вопросом о разоружении германии. существование германкой армии было важным аргументом для французов, настаивавших на увеличении своей военной мощи. можно было ожидать, что потребуют полного уничтожения германского вмф и запрещение германии в дальнейшем строить или содержать какой либо флот. однако и здесь на сцену выступили - французские противоречия. считала возможным оставить германии такой флот, который не представлял бы никакой угрозы для самой , но был бы некоторым противодействием французскому вмф. наконец, хотела обеспечить преобладание германского флота в море – в противовес советской россии. принятые и зафиксированные в версальском договоре требования заключались в том, что германия может содержать флот не превышающий 6 броненосцев, 6 легких крейсеров, 12 эсминцев и 12 миноносцев. германии было полностью запрещено содержать подводные лодки.1 все эти, а так же другие принципиальные положения по «германскому вопросу» на парижской мирной конференции содержались в меморандуме, о озаглавленном «некоторые замечания для мирных конференции до составления окончательного проекта мирных действий», известным под названием «документы из фонтенбло», и в предложениях комитета по вопросам «документ из фонтенбло»

Объяснение:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.

Подробнее - на -