«Құтты білік» дастанындағы автор бейнесі шығарманың прологінде анық көрінеді. «Білік біліп – төрден орын аларсың, Білік білсең – түзу, берік адамсың» бәйітінен ақынның ... құндылығын жоғары бағалайтынын, «Тура сөзден өзге сөзді сөз деме, Дұрыс-бұрыс парқы ақ-қара, бейне бір!» бәйітінен ... жаны қас екенін аңғаруға болады. Сондай-ақ автор өмір бойы ... үндейді: «Қанша білсең, ізден тағы, тағы да, Білікті адам жетер тілек, бағына.»
1) Уроженец Коломны Пётр Михайлович Кислов в Великой Отечественной войне участвовал с февраля 1942 года. Особенно отличился при форсировании Днепра в Гомельской области.
Заместитель командира батальона по политической части старший лейтенант П.М.Кислов под жестоким огнём фашистов первым с группой бойцов переправился на правый берег реки. Солдаты ворвались в окопы гитлеровцев, и завязалась рукопашная схватка. Гитлеровцы не выдержали натиска штурмовавших, обратились в бегство.
Кислов мгновенно оценил обстановку: медлить нельзя, необходимо развить успех. Нужно личным примером увлечь воинов. Выпрыгнул из окопа и повёл за собой солдат. Вскоре вся первая линия немецких траншей была захвачена.
Объяснение:
Духовенство. У Середньовіччі люди були глибоко віруючими, церква відігравала ключову роль у середньовічному суспільстві. Люди у Середньовіччі прагнули свої душі, саме тому, роль духовенства була дуже важливою. Християнське духовенство поділялось на біле та чорне. До білого духовенства належали єпископи та священики, які обслуговували релігійні потреби мирян: правили месу, здійснювали церковні таїнства. Ядром повсякденного релігійного життя була парафія, яка об’єднувала жителів кількох сіл чи кварталів, на чолі парафії стояв парох – місцевий священик. У свою чергу парафія підпорядковувалась єпархії, на чолі з єпископом, а єпархії об’єднувались в архієпископство. На підтримку життєдіяльності церкви віряни сплачували десятину – десяту частину від своїх прибутків.
Світські феодали. Важливу роль в середньовічному суспільстві займали світські феодали, тобто «ті що воюють», тобто світські феодали. В середовищі феодалів сформувалась система васалітету – ієрархічна феодальна драбина. На її вершині був король – найбагатший власник землі. Саме він вважався верховним сеньйором, або сюзереном усіх феодалів. Нижче розміщувалися найбільші світські феодали – герцоги, маркізи, графи, яких наділяв землею сам король. Тому вони були залежними від короля та підпорядковувалися йому. Відповідно вже їхні васали, що називалися баронами, посідали ще нижчу сходинку феодальної драбини. Нижче розташовувалися рицарі. Потрібно зазначити, що в кожній країні система васалітету мала свої особливості, наприклад в Франції дотримувалися принципу: «васал мого васала – не мій васал». Натомість в Англії, всі підпорядковувалися безпосередньо королю.