XI Всекримський творчий конкурс «Мова - душа народу»
Номінація «Письмова творча робота»
Твір
«Традиції моєї родини»
Виконала: учениця 7 класу
Холодюк Марія
Керівник: Трофимчук Галина Іванівна, вчитель російської мови та літератури, української мови
с. Охотське, 2016
У кожній сім’ї, на мою думку, є свої традиції, яких вона дотримується з покоління в покоління. Вони можуть бути найрізноманітнішими – все залежить від звичок та життя людей. Моя родина також має сімейні традиції.
До таких традицій входить щовечірнє чаювання. Ми збираємося всі разом на кухні, зручно вмощуємося навколо столу, до якого нас вже манить смачний та духмяний чай і ваблять спокусливі солодощі. На вихідних наш стіл прикрашає здобний пиріг.
Попиваючи чай, ми ділимося своїми враженнями за минулий день. Любимо згадувати походження нашої родини і насолоджуємося тишею, умиротворенням. Я дуже люблю такі вечори. Тепло і затишок рідної оселі немов захищають від усіх труднощів нинішнього життя.
Ще одна моя улюблена традиція – святкування Дня Перемоги. Складно сказати, з яких пір наша сім’я дотримується цього звичаю. Але цей день обрано невипадково. Свято Перемоги – дуже важливе, адже саме в цей день весь світ дізнався, що Радянський Союз зміг зупинити ворога та врятувати людство від фашизму. Мій дідусь, Карпець Микола Трохимович, також був причетний до цього великого свята – під час війни він, восьмирічний хлопчик, разом зі своїми односельцями-друзями збирав та відправляв на фронт продукти харчування, за що й був набагато пізніше, уже в дорослому віці, нагороджений ювілейною медаллю «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.» і мав посвідчення учасника війни.
У переддень свята завжди гадаємо, який подарунок цього дня нам принесе природа: буде тепло і ясно, чи йтиме холодний дощ. Проте, якою б не була погода, це зовсім не перешкоджає нам взяти участь у мітингу, що проходить у центрі нашого села. Коли був живий дідусь, ми завжди вітали його зі святом, тепер усі йдемо до його могили і кладемо квіти. Подумки кожен із нас звертається до дідуся і дякує йому. Адже і його заслуга є в тому, що ми перемогли страшного ворога.
Потім уся наша родина їде відпочивати на свіжому повітрі. Після ситного й смачного обіду на природі ми слухаємо пісні воєнних років. Вони нам дуже подобаються, бо дають змогу відчути силу духу, самовідданість, жагу до перемоги, стійкість і незламність радянської людини, її віру і прагнення захищати рідну землю до останнього подиху. На мою думку, ці спогади про війну повинні бути в нашому житті, тому що люди живуть спогадами і думками. Без знання своєї історії наше життя не має ніякого сенсу. Саме під час таких сімейних посиденьок у душі кожного з нас спалахує велика гордість і відчуття щастя від думки, що ми всі є невеличкою часткою однієї великої родини, яка зберігає і вшановує пам’ять про тяжкі роки війни.
Також у нашій сім’ї є ще деякі традиції, яких ми неухильно дотримуємося. Це, наприклад, святкування днів народження, Восьмого березня. Збираючись усією родиною за одним столом, ми спілкуємося і переживаємо непередаване почуття тепла та комфорту. Приємно, що в нас ніколи не виникає питання, як провести ці святкові дні. Ми щасливі від того, що бачимося нашою великою та дружньою родиною. Щасливі від того, що попри всі негаразди сьогодення, маємо про що поговорити, а подекуди – й Щасливі від того, що наша велика сім’я має змогу вільно спілкуватися на будь які теми, що маємо важливе та особливе відчуття єднання. Щасливі ще й від того, що в нашої родини є своє минуле, сьогодення, майбутнє…Щасливі від того, що завдяки цим моментам маємо спільні інтереси. Я впевнена, що наша сімейна традиція збиратися разом за святковим столом - не важливо з якого приводу - вчить радіти одне одному…
Щастя збиратися разом є найголовнішою і найпрекраснішою традицією нашої великої та дружньої сім’ї. Я впевнена, що вона передаватиметься від покоління до покоління.
Муніципальна бюджетна освітня установа
«Охотська середня загальноосвітня школа»
Нижньогірського району Республіки Крим
XI Всекримський творчий конкурс «Мова - душа народу»
Номінація «Письмова творча робота»
Твір
«Традиції моєї родини»
Виконала: учениця 7 класу
Холодюк Марія
Керівник: Трофимчук Галина Іванівна, вчитель російської мови та літератури, української мови
с. Охотське, 2016
У кожній сім’ї, на мою думку, є свої традиції, яких вона дотримується з покоління в покоління. Вони можуть бути найрізноманітнішими – все залежить від звичок та життя людей. Моя родина також має сімейні традиції.
До таких традицій входить щовечірнє чаювання. Ми збираємося всі разом на кухні, зручно вмощуємося навколо столу, до якого нас вже манить смачний та духмяний чай і ваблять спокусливі солодощі. На вихідних наш стіл прикрашає здобний пиріг.
Попиваючи чай, ми ділимося своїми враженнями за минулий день. Любимо згадувати походження нашої родини і насолоджуємося тишею, умиротворенням. Я дуже люблю такі вечори. Тепло і затишок рідної оселі немов захищають від усіх труднощів нинішнього життя.
Ще одна моя улюблена традиція – святкування Дня Перемоги. Складно сказати, з яких пір наша сім’я дотримується цього звичаю. Але цей день обрано невипадково. Свято Перемоги – дуже важливе, адже саме в цей день весь світ дізнався, що Радянський Союз зміг зупинити ворога та врятувати людство від фашизму. Мій дідусь, Карпець Микола Трохимович, також був причетний до цього великого свята – під час війни він, восьмирічний хлопчик, разом зі своїми односельцями-друзями збирав та відправляв на фронт продукти харчування, за що й був набагато пізніше, уже в дорослому віці, нагороджений ювілейною медаллю «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.» і мав посвідчення учасника війни.
У переддень свята завжди гадаємо, який подарунок цього дня нам принесе природа: буде тепло і ясно, чи йтиме холодний дощ. Проте, якою б не була погода, це зовсім не перешкоджає нам взяти участь у мітингу, що проходить у центрі нашого села. Коли був живий дідусь, ми завжди вітали його зі святом, тепер усі йдемо до його могили і кладемо квіти. Подумки кожен із нас звертається до дідуся і дякує йому. Адже і його заслуга є в тому, що ми перемогли страшного ворога.
Потім уся наша родина їде відпочивати на свіжому повітрі. Після ситного й смачного обіду на природі ми слухаємо пісні воєнних років. Вони нам дуже подобаються, бо дають змогу відчути силу духу, самовідданість, жагу до перемоги, стійкість і незламність радянської людини, її віру і прагнення захищати рідну землю до останнього подиху. На мою думку, ці спогади про війну повинні бути в нашому житті, тому що люди живуть спогадами і думками. Без знання своєї історії наше життя не має ніякого сенсу. Саме під час таких сімейних посиденьок у душі кожного з нас спалахує велика гордість і відчуття щастя від думки, що ми всі є невеличкою часткою однієї великої родини, яка зберігає і вшановує пам’ять про тяжкі роки війни.
Також у нашій сім’ї є ще деякі традиції, яких ми неухильно дотримуємося. Це, наприклад, святкування днів народження, Восьмого березня. Збираючись усією родиною за одним столом, ми спілкуємося і переживаємо непередаване почуття тепла та комфорту. Приємно, що в нас ніколи не виникає питання, як провести ці святкові дні. Ми щасливі від того, що бачимося нашою великою та дружньою родиною. Щасливі від того, що попри всі негаразди сьогодення, маємо про що поговорити, а подекуди – й Щасливі від того, що наша велика сім’я має змогу вільно спілкуватися на будь які теми, що маємо важливе та особливе відчуття єднання. Щасливі ще й від того, що в нашої родини є своє минуле, сьогодення, майбутнє…Щасливі від того, що завдяки цим моментам маємо спільні інтереси. Я впевнена, що наша сімейна традиція збиратися разом за святковим столом - не важливо з якого приводу - вчить радіти одне одному…
Щастя збиратися разом є найголовнішою і найпрекраснішою традицією нашої великої та дружньої сім’ї. Я впевнена, що вона передаватиметься від покоління до покоління.