Итоги холодной войны, окончившейся в 1991 году с развалом советского союза и всего социалистического лагеря, можно разделить на две категории. в первую войдут итоги, имеющие значение для всего человечества, так как холодная война была противостоянием, в неё были так или иначе, напрямую или косвенно, втянуты практически все страны мира. вторая категория это итоги холодной войны, сказавшиеся на двух основных её участниках, сша и начать стоит с итогов холодной войны, которая повлияла на все сферы жизни мира в течение как минимум двух поколений людей. главным итогом холодной войны принято считать тот факт, что она всё-таки не переросла в войну «горячую». несмотря на реальность начала третьей мировой войны (стоит вспомнить хотя бы карибский кризис1962 года) человечество вовремя осознало, что конфликт с использованием ядерного оружия может быть губителен для большинства населения планеты. более того, он может положить конец цивилизации и самому человечеству. что касается итогов холодной войны для основных противников, двух сверхдержав, то в этом отношении исход противостояния очевиден. не выдержал гонки вооружений, его система оказалась неконкурентоспособной, а мероприятия по её модернизации оказались неудачными и в итоге к развалу страны. в результате социалистический лагерь развалился, сама коммунистическая идеология оказалась дискредитированной, хотя социалистические режимы в мире сохранились и по прошествии определённого времени их число стало возрастать (например, в латинской америке). россия, правопреемница , сохранила свой статус ядерной державы и место в совете безопасности оон, однако в связи со сложнейшей обстановкой и падением влияния оон на реальную международную политику это не выглядит реальным достижением. западные ценности, прежде всего, бытовые и материальные, стали активно внедряться на постсоветском пространстве, а военная мощь «наследницы» существенно снизилась. сша же, напротив, укрепил свои позиции в качестве сверхдержавы, с этого момента – единственной сверхдержавы. изначальная цель запада в холодной войне, недопущение распространения коммунистических режимов и идеологии по миру, была достигнута. соцлагерь был разрушен, главный враг, , был повержен и на определённое время бывшие советские республики попали под политическое влияние штатов. правда, через некоторое время выяснилось, что во время противостояния двух сверхдержав и последующего празднования победы америки в мире появилась потенциальная новая сверхдержава, китай. однако отношения с китаем далеки по градусу напряжённости от холодной войны, к тому же это уже следующая страница международных отношений. между тем сша, создавшая в ходе гонки вооружений мощнейшую военную машину в мире, получили действенный инструмент для защиты своих интересов и даже их навязывания в любой точке мира и, по большому счёту, вне зависимости от мнения международного сообщества. тем самым установилась однополярная модель мира, которая позволяет одной сверхдержаве использовать необходимые ресурсы для собственной пользы.
Всю реформаторську діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди ( етапи ): 1696 - 1715 роки та 1715 - тисячу сімсот двадцять п'ять .
Особливостями першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалося веденням Північної війни . Реформи були націлені, перш за все, на збір коштів для ведення війни, збори проводилися насильницьким методом і часто не приводили до бажаного результату. Крім державних реформ, на першому етапі проводилися великі реформи з метою модернізації укладу життя. У другому періоді реформи були більш планомірними.
Ряд істориків, наприклад В. О. Ключевський , вказував, що петровські реформи були лише природним продовженням змін, що відбувалися в ході XVII століття. Інші історики (наприклад, Сергій Соловйов ), навпаки, підкреслювали революційний характер перетворень Петра.
Історики, які проводили аналіз петровських реформ, дотримуються різних поглядів на його особисте в них участь. Одна група вважає, що як в складанні програми реформ, так і в процесі їх здійснення Петро не грав головній ролі (яка була йому приписана як царю). Інша група істориків, навпаки, пише про великий особистої ролі Петра I в проведенні тих чи інших реформ.
Объяснение:
Всю реформаторську діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди ( етапи ): 1696 - 1715 роки та 1715 - тисячу сімсот двадцять п'ять .
Особливостями першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалося веденням Північної війни . Реформи були націлені, перш за все, на збір коштів для ведення війни, збори проводилися насильницьким методом і часто не приводили до бажаного результату. Крім державних реформ, на першому етапі проводилися великі реформи з метою модернізації укладу життя. У другому періоді реформи були більш планомірними.
Ряд істориків, наприклад В. О. Ключевський , вказував, що петровські реформи були лише природним продовженням змін, що відбувалися в ході XVII століття. Інші історики (наприклад, Сергій Соловйов ), навпаки, підкреслювали революційний характер перетворень Петра.
Історики, які проводили аналіз петровських реформ, дотримуються різних поглядів на його особисте в них участь. Одна група вважає, що як в складанні програми реформ, так і в процесі їх здійснення Петро не грав головній ролі (яка була йому приписана як царю). Інша група істориків, навпаки, пише про великий особистої ролі Петра I в проведенні тих чи інших реформ.