Член Організації Українських Націоналістів. Один із засновників збройної організації українців Закарпаття - "Карпатської Січі, яка прийняла на себе перший удар угорських військ у березні 1939 року. Поручник 1-го Чехословацького армійського корпусу Людвіка Свободи. В корпусі Свободи доброволецьтВайда став танкістом. А в 1943 році оунівець Вайда - командир танкового взводу. Влітку 1943 р. Степан Вайда бере участь у визволенні Києва, в 1944 - визволенні Білої Церкви. У квітні 1944 року Перша чехо-словацька бригада була перебазована з Волині на Буковину в район Чернівців і Снятина в Галичині. В 1945 р. Степан Вайда вже був командиром танкової роти, а потім і цілого батальйону, який на 80% складався з українців - вихідців із Закарпаття. 6 квітня 1945 року в бою на Дуклінському перевалі Вайда загинув. В своїх спогадах Людвік Свобода напише: "Вечором 6 квітня 1945 року ми понесли велику втрату. Командуючий 2-го танкового батальйону надпоручник Вайда, який попереднього дня сам знищив два танки, автоматичну гармату, дві протилітакові гармати і декілька мінометів і скорострільних гнізд, цей відважний закарпатський українець сьогодні був вбитий німецьким ворогом".
Але це – офіційна радянська версія загибелі Вайди. Цілком імовірно, що його ліквідували радянські спецслужби, коли їм вдалося виявити діяльність Вайди в лавах ОУН, що пожвавилася після його переходу на Західну Україну. Просто розстріляти Вайду в 1945-му не могли – він вже мав багато нагород, в тому числі орден Леніна і був досить помітною людиною в чехословацькому легіоні Людвіка Слободи. Тому і довелося радянським спецслужбам зробити справу "по-тихому", а радянському генералу Свободі "згадати" версію про героїчну загибель в бою...
10 серпня 1945 року Наказом Президії Верховної Ради СРСР за героїзм та майстерне командування підрозділом Степанові Миколайовичу Вайді було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. А в 1990 році в місті Тячів на Закарпатті цьому видатному українцю було поставлено пам'ятник.
СТЕПАН ВАЙДА
Член Організації Українських Націоналістів. Один із засновників збройної організації українців Закарпаття - "Карпатської Січі, яка прийняла на себе перший удар угорських військ у березні 1939 року. Поручник 1-го Чехословацького армійського корпусу Людвіка Свободи. В корпусі Свободи доброволецьтВайда став танкістом. А в 1943 році оунівець Вайда - командир танкового взводу. Влітку 1943 р. Степан Вайда бере участь у визволенні Києва, в 1944 - визволенні Білої Церкви. У квітні 1944 року Перша чехо-словацька бригада була перебазована з Волині на Буковину в район Чернівців і Снятина в Галичині. В 1945 р. Степан Вайда вже був командиром танкової роти, а потім і цілого батальйону, який на 80% складався з українців - вихідців із Закарпаття. 6 квітня 1945 року в бою на Дуклінському перевалі Вайда загинув. В своїх спогадах Людвік Свобода напише: "Вечором 6 квітня 1945 року ми понесли велику втрату. Командуючий 2-го танкового батальйону надпоручник Вайда, який попереднього дня сам знищив два танки, автоматичну гармату, дві протилітакові гармати і декілька мінометів і скорострільних гнізд, цей відважний закарпатський українець сьогодні був вбитий німецьким ворогом".
Але це – офіційна радянська версія загибелі Вайди. Цілком імовірно, що його ліквідували радянські спецслужби, коли їм вдалося виявити діяльність Вайди в лавах ОУН, що пожвавилася після його переходу на Західну Україну. Просто розстріляти Вайду в 1945-му не могли – він вже мав багато нагород, в тому числі орден Леніна і був досить помітною людиною в чехословацькому легіоні Людвіка Слободи. Тому і довелося радянським спецслужбам зробити справу "по-тихому", а радянському генералу Свободі "згадати" версію про героїчну загибель в бою...
10 серпня 1945 року Наказом Президії Верховної Ради СРСР за героїзм та майстерне командування підрозділом Степанові Миколайовичу Вайді було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. А в 1990 році в місті Тячів на Закарпатті цьому видатному українцю було поставлено пам'ятник.