Совершенно разные механизмы формирования Европа • Главная причина – развитие рыночных отношений • Появился рост производства товаров, появлялись новые отрасли хозяйства • Росло количество городов, которые нуждались в центральной власти • У знати также был интерес в сильной королевской власти, потому что это подавляло восстания крестьян • Крестьяне были свободными, потому что а) свободными их делал город, б) они выкупали свои повинности • Натуральное хозяйство перестало быть основой экономики Россия • Происходил рост территорий, которое было обусловлено увеличением земельных владений князя и бояр • Объединение племен для защиты от врагов с запада и востока • Натуральное хозяйство было тотальным и господствовало в экономике • Между отдельными территориями не было тесных связей • При формировании государства только происходило закрепощение крестьян и оно увеличивалось все больше и больше
До середини 1970-х років українська економіка повністю вичерпала потенціал екстенсивного розвитку, що ґрунтувався на ширшому використанні природних і трудових ресурсів. Оскільки ці ресурси в Україні були обмеженими, то подальший розвиток господарства могли забезпечити лише інтенсивні методи господарювання.
Союзне керівництво вбачало принципово іншою ситуацію щодо шляхів розвитку економіки Радянського Союзу загалом. Його економіка ще зберігала можливості для екстенсивного розвитку. У такій суперечливій ситуації українська економіка перетворювалася на заручницю економічної стратегії союзного центру. Радянське керівництво пов’язувало економічний розвиток СРСР з освоєнням Сибіру та Далекого Сходу. У зв’язку з цим від України й надалі вимагали розширеного видобутку вугілля, металічних руд, виробництва металів і важкого машинобудування, електричної енергії та хімічної продукції.
Унаслідок цього структура промисловості (спотворена ще за часів індустріалізації останньої третини XIX ст., а потім закріплена соціалістичною індустріалізацією в 1930-х роках та відбудовою післявоєнного часу) не покращувалася, а погіршувалася й характеризувалася згубною диспропорційністю. Так, частка товарів групи «А» в загальному обсязі валової продукції промисловості України становила в 1970 р. 71 %, у 1985 р. — 72 %, а частка товарів групи «Б», що задовольняла безпосередні споживчі потреби людей, відповідно — 29 % і 28 %. Для порівняння потрібно зазначити, що в розвинутих країнах цей показник досягав 50-60 % і більше.
Европа
• Главная причина – развитие рыночных отношений
• Появился рост производства товаров, появлялись новые отрасли хозяйства
• Росло количество городов, которые нуждались в центральной власти
• У знати также был интерес в сильной королевской власти, потому что это подавляло восстания крестьян
• Крестьяне были свободными, потому что а) свободными их делал город, б) они выкупали свои повинности
• Натуральное хозяйство перестало быть основой экономики
Россия
• Происходил рост территорий, которое было обусловлено увеличением земельных владений князя и бояр
• Объединение племен для защиты от врагов с запада и востока
• Натуральное хозяйство было тотальным и господствовало в экономике
• Между отдельными территориями не было тесных связей
• При формировании государства только происходило закрепощение крестьян и оно увеличивалось все больше и больше
До середини 1970-х років українська економіка повністю вичерпала потенціал екстенсивного розвитку, що ґрунтувався на ширшому використанні природних і трудових ресурсів. Оскільки ці ресурси в Україні були обмеженими, то подальший розвиток господарства могли забезпечити лише інтенсивні методи господарювання.
Союзне керівництво вбачало принципово іншою ситуацію щодо шляхів розвитку економіки Радянського Союзу загалом. Його економіка ще зберігала можливості для екстенсивного розвитку. У такій суперечливій ситуації українська економіка перетворювалася на заручницю економічної стратегії союзного центру. Радянське керівництво пов’язувало економічний розвиток СРСР з освоєнням Сибіру та Далекого Сходу. У зв’язку з цим від України й надалі вимагали розширеного видобутку вугілля, металічних руд, виробництва металів і важкого машинобудування, електричної енергії та хімічної продукції.
Унаслідок цього структура промисловості (спотворена ще за часів індустріалізації останньої третини XIX ст., а потім закріплена соціалістичною індустріалізацією в 1930-х роках та відбудовою післявоєнного часу) не покращувалася, а погіршувалася й характеризувалася згубною диспропорційністю. Так, частка товарів групи «А» в загальному обсязі валової продукції промисловості України становила в 1970 р. 71 %, у 1985 р. — 72 %, а частка товарів групи «Б», що задовольняла безпосередні споживчі потреби людей, відповідно — 29 % і 28 %. Для порівняння потрібно зазначити, що в розвинутих країнах цей показник досягав 50-60 % і більше.