В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.
Киевская Русь IX – X вв. – первое государство восточных славян, объединившее более 200 мелких славянских, финно-угорских и латышско-литовских племен. Термин «Киевская Русь» очень удобен для обозначения определенного хронологического отрезка – 9 –начало 12 в., когда Киев стоял во главе огромного государства, открывшего собой новый, феодальный период в истории народов Восточной Европы, период, сменивший первобытность и продолжавшийся почти тысячу лет.Рождение государственности было очень длительным многовековым процессом, но когда государство возникло, оно сразу стало предметом внимания во всем средневековом Старом Свете. Единое государство – Киевская Русь, - возникши в 9 в., просуществовало до 1130-х годов, ускорив процесс перерастания высшей стадии первобытного родоплеменного общества в более прогрессивное феодальное на огромном пространстве и подготовив кристаллизацию полутора десятков самостоятельных княжеств, равных по своему значению крупным королевствам Запада. Недаром Киев и называли «матерью городов русских». Новые княжества 12 – начала 13 в. составляли как бы единую семью – древнерусскую народность, говорившую на одном языке, совместно творившую единую культуру и имевшую единый свод законов, который называется «Русская Правда».Русская Правда является драгоценнейшим источником по истории феодальных отношений Киевской Руси. Под этим названием скрывается комплекс юридических документов 11-12 вв., отразивший сложность русской социальной жизни и ее эволюции.Вопрос о социально-политическом строе Древнерусского государства является достаточно спорным. Чтобы рассмотреть его, необходимо сначала остановиться на тех источниках, которыми мы располагаем для его характеристики. Древнейшим сводом законов Руси является Русская Правда. Под этим общим названием известны три памятника: Краткая правда, являющаяся древнейшей, Пространная, относящаяся ко второй половине 12 в., и Сокращенная, основанная как на Пространной Правде, так и на некоторых не дошедших до нас законодательных актах более раннего времени. В свою очередь, Краткая Правда делится на Правду Ярослава (ок. 1016), Правду Ярославичей (вторая половина 11 в.) и дополнительные статьи. Естественно, Краткая Правда – наиболее существенный источник для характеристики социального строя Древнерусского государства, но и в более поздней Пространной Правде записаны нормы права, которые хотя и были кодифицированы лишь в 12 в., но восходят к более раннему времени. Отдельные юридические нормы содержаться и во включенных в текст летописи договорах Олега (911) и Игоря (944) с Византией. В этих договорах упоминается и «закон русский», который учитывался в делах, затрагивавших споры византийцев и русских. Древнейшая дошедшая до нас летопись – «Повесть временных лет» – также дает материал для изучения социального строя, хотя основная часть ее сведений относится к политической истории.
Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.