Крестьянская война 1773 - 1775 годов потерпела поражение, неизбежное для любого стихийного выступления крестьянства в эпоху феодализма. Причины поражения Крестьянской войны коренились в стихийности и разрозненности движения, в отсутствии ясно осознанной программы борьбы. Пугачёв и его Военная коллегия не смогли организовать армию для успешной борьбы с правительствельными войсками. Стихийному выступлению народа господствующий класс и государство противопоставили регулярную армию, административный и полицейский аппарат, финансы, церковь. Народ потерпел тяжёлое поражение, но приобрел опыт революционной борьбы. Крестьянская война поколебала веру народа в незыблемость феодальных порядков, ускорила крушение крепостничества. Последующее развитие классовой борьбы русского крестьянства в 18-19 веках шло под воздействием примера Крестьянской войны.
1) «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, я я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді [самі] подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
2) «Прийшов [князь] у Переяславець. І послав до греків послів, говорячи: «Хочу йти на вас»… І пішов до Царграда, розоряючи міста. І дали йому данину… І повернувся він у Переяславець…»
3) «Вважаю, що ти не забув про поразку батька твого..., який, порушивши клятвений договір, приплив до столиці нашої з величезним військом на 10 тисячах кораблів, а до Кіммерійського Боспору повернувся лише з десятком човнів, сам став передвісником своєї біди. Не згадую я вже про його жалюгідну долю...»
4) «…Рушив… (він) на Дунай на болгар, і в битві переміг… (він) болгар. І взяв він вісімдесят міст по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у Переяславці, беручи данину з греків…»
5) «І хоча послали болгари вість цісареві, що йде русь на Царьград, вони прийшли і стали пустошити землю. І грабували вони по узбережжю Понту, багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало взяли…»
6) «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній столицю Ітіль, і город Білу Вежу взяв. І ясів він переміг, і касогів, і прийшов до Києва».
7) «Якщо не укладемо мир і дізнаються, що нас мало, то прийдуть і обложать нас в місті. А Руська земля далеко, печеніги з нами воюють, і хто нам тоді до ? Укладемо ж мир, адже вони вже взяли на себе зобов’язання платити нам данину — цього з нас і вистачить. Якщо ж перестануть платити нам данину, то знову, зібравши безліч воїнів, підемо з Русі на Царгород».
Крестьянская война 1773 - 1775 годов потерпела поражение, неизбежное для любого стихийного выступления крестьянства в эпоху феодализма. Причины поражения Крестьянской войны коренились в стихийности и разрозненности движения, в отсутствии ясно осознанной программы борьбы. Пугачёв и его Военная коллегия не смогли организовать армию для успешной борьбы с правительствельными войсками. Стихийному выступлению народа господствующий класс и государство противопоставили регулярную армию, административный и полицейский аппарат, финансы, церковь. Народ потерпел тяжёлое поражение, но приобрел опыт революционной борьбы. Крестьянская война поколебала веру народа в незыблемость феодальных порядков, ускорила крушение крепостничества. Последующее развитие классовой борьбы русского крестьянства в 18-19 веках шло под воздействием примера Крестьянской войны.
1) «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, я я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді [самі] подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
2) «Прийшов [князь] у Переяславець. І послав до греків послів, говорячи: «Хочу йти на вас»… І пішов до Царграда, розоряючи міста. І дали йому данину… І повернувся він у Переяславець…»
3) «Вважаю, що ти не забув про поразку батька твого..., який, порушивши клятвений договір, приплив до столиці нашої з величезним військом на 10 тисячах кораблів, а до Кіммерійського Боспору повернувся лише з десятком човнів, сам став передвісником своєї біди. Не згадую я вже про його жалюгідну долю...»
4) «…Рушив… (він) на Дунай на болгар, і в битві переміг… (він) болгар. І взяв він вісімдесят міст по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у Переяславці, беручи данину з греків…»
5) «І хоча послали болгари вість цісареві, що йде русь на Царьград, вони прийшли і стали пустошити землю. І грабували вони по узбережжю Понту, багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало взяли…»
6) «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній столицю Ітіль, і город Білу Вежу взяв. І ясів він переміг, і касогів, і прийшов до Києва».
7) «Якщо не укладемо мир і дізнаються, що нас мало, то прийдуть і обложать нас в місті. А Руська земля далеко, печеніги з нами воюють, і хто нам тоді до ? Укладемо ж мир, адже вони вже взяли на себе зобов’язання платити нам данину — цього з нас і вистачить. Якщо ж перестануть платити нам данину, то знову, зібравши безліч воїнів, підемо з Русі на Царгород».