8. Родоначальником династії, до якої він належав, був знаменитий статі легендарний Рюрик.
9. Ярослав не вважався основним спадкоємцем Володимира, оскільки він був найстаршим (він був другий, це також важливо), а також кульгав.
10. Шлях Ярослава Мудрого до влади був важкий, і супроводжувався тривалою боротьбою з братами. Після смерті батька Ярослав Мудрий протягом 4 років воював з братами за великокняжий київський престол, здобувши у підсумку перемогу.

11. Кожен брат мав своє місто з округою, своєрідні питомі князівства, а значить і військову силу.
12. Ярослав мав головний «козир» — у його війську були варязькі дружини, а також наймані нормани зі своїми конунгами. Ця військова сила була нечисленною, зате непереможною завдяки високому професіоналізму, якісному важкого озброєння і відвазі.
13. До створення своєї військової сили князь підійшов завчасно і грунтовно — у Новгороді він спорудив «двір для приїжджих», де проживали воїни зі Скандинавії, які були матеріально забезпечені.
14. У цьому дворі знайшов притулок скандинавський конунг Рингссон Едмунд, якого звинувачували у вбивстві Бурицлава, під цим ім’ям, можливо, був святий мученик Борис, син князя Володимира і візантійської принцеси Анни.

15. Дружиною Ярослава була Інгігерда, дочка шведського короля, яка на Русі прийняла ім’я Ірина.
16. Дружиною Ярослава Мудрого був заснований перший в Київському князівстві жіночий монастир.
17. Ярослав Мудрий доклав руку до складання першого на Стародавній Русі зводу законів «Руській правді».
18. Князь дуже любив читати. Його напівлегендарна бібліотека досі розшукується істориками та археологами.
19. Достовірно відомо, що Ярослав Мудрий накульгував. Можливо, саме із-за неможливості особисто блищати на полі бою, він розвивав свої розум та волю. І, судячи з того, що народ прозвав його «Мудрим», дуже успішно.

20. В якості князя Ярослав Мудрий пробув цілих 37 років — значний термін для правителя тієї епохи. Хоча в подальшому рекорд за термінами перебування у влади встановив один з його нащадків, Іван Грозний.
21. Ярослав Мудрий вважав династичні шлюби дуже корисними для зовнішньої політики. Протягом життя у нього було 10 дітей, семеро синів і три дочки, і він через роки став батьком і дідом безлічі європейських правителів.
22. Одним з онуків князя був Володимир Мономах.
23. Син Володимир одружився на Оді, яка була дочкою Шдадского графа Леопольда (місто біля Бремена). Син Ізяслав був чоловіком Гертруди, а її батьком був польський князь Мешко II.
24. Син Святослав одружився на Оді, яка була онукою німецького цісаря Генріха II. Син Ігор вінчався із графинею Орламиндской, німецькою принцесою Кунигундой.
25. Четвертий син Ярослава Всеволод одружився на дочці візантійського імператора Костянтина Мономаха, в цьому шлюбі народився київський князь Володимир Мономах.
Отечественная война 1812 года, во французской историографии — Русская кампания 1812 года Российской и Французской империями на территории России в 1812 году. В отечественной историографии называлась «нашествием двенадцати языков»Причинами войны стали отказ Российской империи активно поддерживать континентальную блокаду, в которой Наполеон видел главное оружие против Великобритании, а также политика Наполеона в отношении европейских государств, проводившаяся без учёта интересов России.
«Масштаб операций в 1812 г. почти невероятен, а потери — военные и гражданские, французских захватчиков и русских защитников — вызывают содрогание даже сегодня, несмотря на несоизмеримо большие потери в двух последовавших одна за другой мировых войнах в XX в.»[3].
На
На первом этапе войны (с июня по сентябрь 1812 года) русская армия с боями отступала от границ России до Москвы, дав под Москвой Бородинское сражение.
В начале второго этапа войны (с октября по декабрь 1812 года) наполеоновская армия маневрировала, стремясь уйти на зимние квартиры в не разорённые войной местности, а затем отступала до границ России, преследуемая русской армией, голодом и морозами.
Война закончилась почти полным уничтожением наполеоновской армии, освобождением территории России и переносом военных действий на земли Варшавского герцогства и Германии в 1813 году (см. Война Шестой коалиции). Среди причин поражения армии Наполеона российский историк Н. А. Троицкий называет всенародное участие в войне и героизм русской армии, неготовность французской армии к боевым действиям на больших пространствах и в природно-климатических условиях России, полководческие дарования русского главнокомандующего М. И. Кутузова и других генералов.
.
8. Родоначальником династії, до якої він належав, був знаменитий статі легендарний Рюрик.
9. Ярослав не вважався основним спадкоємцем Володимира, оскільки він був найстаршим (він був другий, це також важливо), а також кульгав.
10. Шлях Ярослава Мудрого до влади був важкий, і супроводжувався тривалою боротьбою з братами. Після смерті батька Ярослав Мудрий протягом 4 років воював з братами за великокняжий київський престол, здобувши у підсумку перемогу.

11. Кожен брат мав своє місто з округою, своєрідні питомі князівства, а значить і військову силу.
12. Ярослав мав головний «козир» — у його війську були варязькі дружини, а також наймані нормани зі своїми конунгами. Ця військова сила була нечисленною, зате непереможною завдяки високому професіоналізму, якісному важкого озброєння і відвазі.
13. До створення своєї військової сили князь підійшов завчасно і грунтовно — у Новгороді він спорудив «двір для приїжджих», де проживали воїни зі Скандинавії, які були матеріально забезпечені.
14. У цьому дворі знайшов притулок скандинавський конунг Рингссон Едмунд, якого звинувачували у вбивстві Бурицлава, під цим ім’ям, можливо, був святий мученик Борис, син князя Володимира і візантійської принцеси Анни.

15. Дружиною Ярослава була Інгігерда, дочка шведського короля, яка на Русі прийняла ім’я Ірина.
16. Дружиною Ярослава Мудрого був заснований перший в Київському князівстві жіночий монастир.
17. Ярослав Мудрий доклав руку до складання першого на Стародавній Русі зводу законів «Руській правді».
18. Князь дуже любив читати. Його напівлегендарна бібліотека досі розшукується істориками та археологами.
19. Достовірно відомо, що Ярослав Мудрий накульгував. Можливо, саме із-за неможливості особисто блищати на полі бою, він розвивав свої розум та волю. І, судячи з того, що народ прозвав його «Мудрим», дуже успішно.

20. В якості князя Ярослав Мудрий пробув цілих 37 років — значний термін для правителя тієї епохи. Хоча в подальшому рекорд за термінами перебування у влади встановив один з його нащадків, Іван Грозний.
21. Ярослав Мудрий вважав династичні шлюби дуже корисними для зовнішньої політики. Протягом життя у нього було 10 дітей, семеро синів і три дочки, і він через роки став батьком і дідом безлічі європейських правителів.
22. Одним з онуків князя був Володимир Мономах.
23. Син Володимир одружився на Оді, яка була дочкою Шдадского графа Леопольда (місто біля Бремена). Син Ізяслав був чоловіком Гертруди, а її батьком був польський князь Мешко II.
24. Син Святослав одружився на Оді, яка була онукою німецького цісаря Генріха II. Син Ігор вінчався із графинею Орламиндской, німецькою принцесою Кунигундой.
25. Четвертий син Ярослава Всеволод одружився на дочці візантійського імператора Костянтина Мономаха, в цьому шлюбі народився київський князь Володимир Мономах.
Отечественная война 1812 года, во французской историографии — Русская кампания 1812 года Российской и Французской империями на территории России в 1812 году. В отечественной историографии называлась «нашествием двенадцати языков»Причинами войны стали отказ Российской империи активно поддерживать континентальную блокаду, в которой Наполеон видел главное оружие против Великобритании, а также политика Наполеона в отношении европейских государств, проводившаяся без учёта интересов России.
«Масштаб операций в 1812 г. почти невероятен, а потери — военные и гражданские, французских захватчиков и русских защитников — вызывают содрогание даже сегодня, несмотря на несоизмеримо большие потери в двух последовавших одна за другой мировых войнах в XX в.»[3].
На
На первом этапе войны (с июня по сентябрь 1812 года) русская армия с боями отступала от границ России до Москвы, дав под Москвой Бородинское сражение.
В начале второго этапа войны (с октября по декабрь 1812 года) наполеоновская армия маневрировала, стремясь уйти на зимние квартиры в не разорённые войной местности, а затем отступала до границ России, преследуемая русской армией, голодом и морозами.
Война закончилась почти полным уничтожением наполеоновской армии, освобождением территории России и переносом военных действий на земли Варшавского герцогства и Германии в 1813 году (см. Война Шестой коалиции). Среди причин поражения армии Наполеона российский историк Н. А. Троицкий называет всенародное участие в войне и героизм русской армии, неготовность французской армии к боевым действиям на больших пространствах и в природно-климатических условиях России, полководческие дарования русского главнокомандующего М. И. Кутузова и других генералов.