Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Конечно, Египет невозможно себе представить без мифов о Ниле, ведь эта река дала начало одной из древнейших человеческих цивилизаций.
Именно благодаря Нилу египтянам удалось построить развитое земледельческое общество. Нил в древнеегипетской мифологии протекал не только через Землю - мир людей - но также через Небо и подземный мир. "Земной" Нил египтяне представляли себе в виде бога Хапи, который своими разливами насыщал почву благодатным илом и кормил людей. Египетское язычество и река Нил тесно связаны друг с другом, ведь Нил являлся местом жертвоприношений и часто воды его были алого цвета. Река была населена добрыми и злыми духами, принимавшими вид животных: крокодилов, бегемотов, лягушек, змей, скорпионов.
Египтяне называли этот водный поток просто «Великая река». Местные жители представляли себе реку «богом в человеческом обличье». Во всяком случае, все фараоны продолжали адресовать Нилу, а не небу, приказы начать разлив, торжественно бросая в речную воду свитки с царским указом.
Почему меня так заинтересовал Древний Египет и мифы про Нил? Могу сказать, что Нил и его прибрежные территории - очень живописные места, куда не раз мы с семьей путешествовали летом. Рядом с ним я всегда чувствовал(а) некую силу, могущество, которое на протяжении веков восхищало людей!
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Нил - река Жизни и Смерти
Конечно, Египет невозможно себе представить без мифов о Ниле, ведь эта река дала начало одной из древнейших человеческих цивилизаций.
Именно благодаря Нилу египтянам удалось построить развитое земледельческое общество. Нил в древнеегипетской мифологии протекал не только через Землю - мир людей - но также через Небо и подземный мир. "Земной" Нил египтяне представляли себе в виде бога Хапи, который своими разливами насыщал почву благодатным илом и кормил людей. Египетское язычество и река Нил тесно связаны друг с другом, ведь Нил являлся местом жертвоприношений и часто воды его были алого цвета. Река была населена добрыми и злыми духами, принимавшими вид животных: крокодилов, бегемотов, лягушек, змей, скорпионов.
Египтяне называли этот водный поток просто «Великая река». Местные жители представляли себе реку «богом в человеческом обличье». Во всяком случае, все фараоны продолжали адресовать Нилу, а не небу, приказы начать разлив, торжественно бросая в речную воду свитки с царским указом.
Почему меня так заинтересовал Древний Египет и мифы про Нил? Могу сказать, что Нил и его прибрежные территории - очень живописные места, куда не раз мы с семьей путешествовали летом. Рядом с ним я всегда чувствовал(а) некую силу, могущество, которое на протяжении веков восхищало людей!
Объяснение:
Курс истории и собственное мнение.