Реконкіста - це період, що тривав майже 800 років, коли християнські сили на Піренейському півострові боролися за його відвоювання у маврів. Основними причинами Реконкісти були релігійний конфлікт, політичне суперництво та матеріальна вигода. У цей час християнські королівства Піренейського півострова боролися проти мавританських військ і врешті-решт отримали контроль над усім півостровом.
Найважливішим наслідком Реконкісти стало створення єдиного християнського королівства на Піренейському півострові. Реконкіста також призвела до посилення економічного та культурного обміну між Європою та Піренейським півостровом, а також до впровадження нових технологій та ідей. Крім того, вона спричинила переміщення великої кількості людей, як мусульман, так і християн, і до прокласти шлях до Іспанської імперії.
1.Київське князівство у період феодальної роздробленості продовжило бути представником галицького князького роду Рюриковичів. Князі використовували своє князьке право у поєднанні зі своїми давніми правами, що привело до перебування у київському князівстві гуцульської та польської культури. Православна церква мала розширений роль в політиці князів. Вони були пристосовані для підтримання духовної і моральної основи, відігравали значну роль у привертанні казни, хоч і не єдиною.
2.Період роздробленості у київському князівстві був помітним завдяки систематичному розвитку культури на базі давньоруської традиції. Київське князівство присвятило першому руському поету Александрі Невському, який заснував Слово о полку Ігореві. Також завдяки праці монахів у Києві були зафіксовані законодавчі акти як галицькі, так і польські. У київському князівстві також почали відбуватися заохочування письменності.
3.У кінці 11- другої половини 12 ст. галицьке князівство було більш розвиненим, ніж волинське. У галицькому князівстві існувала система династійних прав з повсюду придбаного землячого настілю, а також розвинена релігійна догматика та правові традиції. З галицьким князєм був підтриманий процес організації права і відповідальності та надавався доступ до системи вищого навчання. Волинське князівство було більше залежале від соціальних й торгівельних зв'язків, а його правова система була менш розвинена.
4.У період феодальної роздробленості на території Степу України межували з русь-україною полони, кузники, пруси, поляки та другі народи. Це впливало на розвиток русь-україни в X-XIII ст., так як це дозволяло з'єднувати автономні князівства та об'єднувати їхні активи для забезпечення й підтримки спільної культури та права. Це також дозволяло русь-україні поступово підготуватися до об'єднання у Єдину Державу.
5. Найбільш привабливим для різних гілок династії рюриковичів було Волинське князівство в період феодальної роздробленості.
Реконкіста - це період, що тривав майже 800 років, коли християнські сили на Піренейському півострові боролися за його відвоювання у маврів. Основними причинами Реконкісти були релігійний конфлікт, політичне суперництво та матеріальна вигода. У цей час християнські королівства Піренейського півострова боролися проти мавританських військ і врешті-решт отримали контроль над усім півостровом.
Найважливішим наслідком Реконкісти стало створення єдиного християнського королівства на Піренейському півострові. Реконкіста також призвела до посилення економічного та культурного обміну між Європою та Піренейським півостровом, а також до впровадження нових технологій та ідей. Крім того, вона спричинила переміщення великої кількості людей, як мусульман, так і християн, і до прокласти шлях до Іспанської імперії.
1.Київське князівство у період феодальної роздробленості продовжило бути представником галицького князького роду Рюриковичів. Князі використовували своє князьке право у поєднанні зі своїми давніми правами, що привело до перебування у київському князівстві гуцульської та польської культури. Православна церква мала розширений роль в політиці князів. Вони були пристосовані для підтримання духовної і моральної основи, відігравали значну роль у привертанні казни, хоч і не єдиною.
2.Період роздробленості у київському князівстві був помітним завдяки систематичному розвитку культури на базі давньоруської традиції. Київське князівство присвятило першому руському поету Александрі Невському, який заснував Слово о полку Ігореві. Також завдяки праці монахів у Києві були зафіксовані законодавчі акти як галицькі, так і польські. У київському князівстві також почали відбуватися заохочування письменності.
3.У кінці 11- другої половини 12 ст. галицьке князівство було більш розвиненим, ніж волинське. У галицькому князівстві існувала система династійних прав з повсюду придбаного землячого настілю, а також розвинена релігійна догматика та правові традиції. З галицьким князєм був підтриманий процес організації права і відповідальності та надавався доступ до системи вищого навчання. Волинське князівство було більше залежале від соціальних й торгівельних зв'язків, а його правова система була менш розвинена.
4.У період феодальної роздробленості на території Степу України межували з русь-україною полони, кузники, пруси, поляки та другі народи. Це впливало на розвиток русь-україни в X-XIII ст., так як це дозволяло з'єднувати автономні князівства та об'єднувати їхні активи для забезпечення й підтримки спільної культури та права. Це також дозволяло русь-україні поступово підготуватися до об'єднання у Єдину Державу.
5. Найбільш привабливим для різних гілок династії рюриковичів було Волинське князівство в період феодальної роздробленості.