1941—1944 рр. — існування нацистського окупаційного режиму в Україні
Вересень 1942 р. — початок масового вивозу людей до Німеччини на примусові роботи (остарбайтери)
У всіх окупованих країнах німецький уряд запроваджував «новий порядок». Проте в різних країнах він мав свої відмінності, що залежали від ролі, яку нацисти відводили їм у своїй імперії. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси», тому вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Після завершення війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій.
«Новий порядок» передбачав: створення системи масового знищення людей, системи пограбування, системи експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор, який здійснювали каральні органи — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони НСДАП (СС). Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри в містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб
По одной из теорий, Кушанское царство было основано кочевым индоиранским народом тохаров (кит. юэчжи), пришедшим с территории, на которой сейчас находится Синьцзян-Уйгурский автономный район[5][6][7][8][9]. Государство имело дипломатические связи с Римом, Персией и Китаем.
Несмотря на то, что на Индийском субконтиненте проживала чуть ли не половина населения Земли (140 из 300 млн человек), его часть, подконтрольная Кушанскому царству, была заселена слабо в сравнении с остальной древней Индией.
Сам факт существования огромной Кушанской империи был осознан историками не ранее середины XIX века. Сведения, сохранившиеся о Кушанской империи — эпизодические, разнородные и противоречивые. Хронология и история восстановлены преимущественно по сохранившимся монетам, китайским летописям (в частности «Хоу Ханьшу» — «История империи Поздняя Хань»), а также отдельным индийским и греческим свидетельствам. По поводу имён царей и хронологии продолжаются споры.
1941—1944 рр. — існування нацистського окупаційного режиму в Україні
Вересень 1942 р. — початок масового вивозу людей до Німеччини на примусові роботи (остарбайтери)
У всіх окупованих країнах німецький уряд запроваджував «новий порядок». Проте в різних країнах він мав свої відмінності, що залежали від ролі, яку нацисти відводили їм у своїй імперії. Українські землі передбачалося перетворити на «життєвий простір» для «арійської раси», тому вони мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Після завершення війни передбачалася колонізація або онімечення загарбаних територій.
«Новий порядок» передбачав: створення системи масового знищення людей, системи пограбування, системи експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор, який здійснювали каральні органи — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони НСДАП (СС). Із місцевого населення формувалися допоміжна поліція, низові ланки окупаційної адміністрації — бургомістри в містах, старости — у селах. Загалом окупаційні формування становили близько 350 тис. осіб
Объяснение:
По одной из теорий, Кушанское царство было основано кочевым индоиранским народом тохаров (кит. юэчжи), пришедшим с территории, на которой сейчас находится Синьцзян-Уйгурский автономный район[5][6][7][8][9]. Государство имело дипломатические связи с Римом, Персией и Китаем.
Несмотря на то, что на Индийском субконтиненте проживала чуть ли не половина населения Земли (140 из 300 млн человек), его часть, подконтрольная Кушанскому царству, была заселена слабо в сравнении с остальной древней Индией.
Сам факт существования огромной Кушанской империи был осознан историками не ранее середины XIX века. Сведения, сохранившиеся о Кушанской империи — эпизодические, разнородные и противоречивые. Хронология и история восстановлены преимущественно по сохранившимся монетам, китайским летописям (в частности «Хоу Ханьшу» — «История империи Поздняя Хань»), а также отдельным индийским и греческим свидетельствам. По поводу имён царей и хронологии продолжаются споры.